Нам всім властиво змінюватись. Зміни означають рух вперед. Поступово, самі того не помічаючи, міняємо звичний напрям, впускаємо в свою буденність речі, від котрих раніше цурались, забуваємо про минулі "я ніколи...", розуміючи, що ні в чому не можна бути впевненим. Життя дивує кожного нового дня, розкриваючи детальніше наш характер, даючи змогу пізнати себе, свої бажання та пориви. Воно зводить нас з тими, хто може перевернути звичні уявлення, заставити забути про те, що раніше вважалось правильним й внести коректури в сприйняття навколишнього світу.
Озирніться в минуле і поспостерігайте за собою в ті часи. Можливо різниця не буде надто сильно кидатись в очі, проте вона помітна, і тут річ йде зовсім не про зовнішність. Про світогляд, цінності, котрі стали пріоритетними, про якості, які тепер цінуємо в інших. Кожна мить формує нас. Нишком, майже не чутко, проте після певного періоду приходить усвідомлення наскільки сильно та разюче все змінилось. Те, що дратувало, почало подобатись, що не могли переносити - полюбили, що не розуміли - стало цінним та важливим, а те, що мало величезне значення - байдужим і чужим. Смаки трансформуються, поступово трансформуючи нас самих. Ми самі себе пишемо. Тому, пройшовши тернистих шлях вплітання характеристик, котрі хочеться бачити в собі, можемо стати тими, ким хотіли - ким мріяли. Однак важливо не загубитись, не приглушити себе, не втратити. Цінуйте й оберігайте те внутрішнє "я", бо воно справжнє, а тому вже унікальне. Не слід гнатись за стандартами, бо вони теж змінюються. Краще розвивати себе, не підгинаючись ні під кого. Збережіть власну неповторність.
Озирніться в минуле і поспостерігайте за собою в ті часи. Можливо різниця не буде надто сильно кидатись в очі, проте вона помітна, і тут річ йде зовсім не про зовнішність. Про світогляд, цінності, котрі стали пріоритетними, про якості, які тепер цінуємо в інших. Кожна мить формує нас. Нишком, майже не чутко, проте після певного періоду приходить усвідомлення наскільки сильно та разюче все змінилось. Те, що дратувало, почало подобатись, що не могли переносити - полюбили, що не розуміли - стало цінним та важливим, а те, що мало величезне значення - байдужим і чужим. Смаки трансформуються, поступово трансформуючи нас самих. Ми самі себе пишемо. Тому, пройшовши тернистих шлях вплітання характеристик, котрі хочеться бачити в собі, можемо стати тими, ким хотіли - ким мріяли. Однак важливо не загубитись, не приглушити себе, не втратити. Цінуйте й оберігайте те внутрішнє "я", бо воно справжнє, а тому вже унікальне. Не слід гнатись за стандартами, бо вони теж змінюються. Краще розвивати себе, не підгинаючись ні під кого. Збережіть власну неповторність.
Я з особливим трепетом оберігаю спогади, незважаючи, чи в минулому вони наповнювали мене радістю, чи ж смутком. Біль, зрештою проходить. І ті драми минулого тепер віддають лиш приємною ностальгією. Відкрийте фотоальбом, котрий почали вести батьки, або ще їхні батьки, погляньте в очі бездушному знімку, ледь посміхнутись, згадуючи все, що пов’язано з фото. Не заважайте думкам "я дійсно ходив з такою стрижкою?", "що це на мені одягнуто?" заповнити голову. Знайдіть серед стосу старих зошитів/книг щоденник та, перечитуючи тодішні записи, дивуйтесь власній наївності й незрілості. Погортайте "щоденник для дівчаток", який у молодших класах користувався небувалою популярністю, передаючись з рук у руки. Стільки всього важливого - хоч на перший погляд зовсім таким не здається - закріплено на тих сторінках: музичні вподобання, улюблені страви, імена найкращих друзів, книги, чи як в моєму випадку фраза за яку соромно, про те, що "нормальні" книг не читають, побажання близьких, написані різнокольоровими кульковими ручками. Це зігріває, відносячи нас на декілька років назад.
Так, минуле на те і минуле, що повинно там залишитись. Проте бувають моменти хорошої журби, коли хочеться пригадати все, що було раніше, порівняти себе теперішнього і тодішнього, простежуючи різницю. Часом просто необхідно зупинитись, оцінюючи пройдений шлях. Побачити особистий прогрес.
Інколи я перечитую свої старі дописи, яким 3 роки давності, і так радісно усвідомлювати, що за цей час змогла вирости духовно. Ще раз впевнитись, що усі навички та знання не приходять одразу, а тільки шляхом впертості та жаги навчитись. Тому не слід лякатись незнанню, бо є гугл, є люди, які готові допомогти, і коли дійсно хочеш, то зможеш. Попри все.
Стежте за своїм розвитком, пишаючись собою, навіть якщо зміни зовсім крихітні. Це чергова порція мотивації, адже розуміння, що став кращим вселяє віру у власні сили, яка просто необхідна у нашому житті. Посмійтесь з власної неграмотності, нехай Вас здивують думки та переживання, котрі тоді здавались надзвичайно важливими, а головне - зрозумійте, що всі моменти, котрі були критичними і начебто руйнували Ваше майбутнє, були правильними і потрібними. Без них Ви би не стали тим, ким є зараз. То ж будьте вдячними за всі випробовування, котрі принесли більше, аніж забрали.
Зберігайте момент. Навіть, якщо він здається нічим непримітним. Кожна хвилина важлива. Ведіть якщо не звичайний щоденник, то відео-, гарантую - через рік-два Ви будете здивованим як своїм виглядом, так і манерою говорити. Запишіть на диск пісні, які чіпляють, щоб через доволі великий відрізок часу включити його, відносячись у інші реалії. Напишіть собі лист у майбутнє, поділившись з тим, що турбує, бо згодом все буде забуто. Інколи старі записи підбадьорюють, освітляючи шлях. Дивлячись на всі труднощі, розумієш, що якщо тоді зумів впоратись з ними, то зараз тим паче.
Однак перш ніж зафіксувати цей момент, його спочатку потрібно створити. То ж користуйтесь усіма можливостями, аби згодом можна було досхочу купатись в приємних митях минулого.
Так, минуле на те і минуле, що повинно там залишитись. Проте бувають моменти хорошої журби, коли хочеться пригадати все, що було раніше, порівняти себе теперішнього і тодішнього, простежуючи різницю. Часом просто необхідно зупинитись, оцінюючи пройдений шлях. Побачити особистий прогрес.
Інколи я перечитую свої старі дописи, яким 3 роки давності, і так радісно усвідомлювати, що за цей час змогла вирости духовно. Ще раз впевнитись, що усі навички та знання не приходять одразу, а тільки шляхом впертості та жаги навчитись. Тому не слід лякатись незнанню, бо є гугл, є люди, які готові допомогти, і коли дійсно хочеш, то зможеш. Попри все.
Стежте за своїм розвитком, пишаючись собою, навіть якщо зміни зовсім крихітні. Це чергова порція мотивації, адже розуміння, що став кращим вселяє віру у власні сили, яка просто необхідна у нашому житті. Посмійтесь з власної неграмотності, нехай Вас здивують думки та переживання, котрі тоді здавались надзвичайно важливими, а головне - зрозумійте, що всі моменти, котрі були критичними і начебто руйнували Ваше майбутнє, були правильними і потрібними. Без них Ви би не стали тим, ким є зараз. То ж будьте вдячними за всі випробовування, котрі принесли більше, аніж забрали.
Зберігайте момент. Навіть, якщо він здається нічим непримітним. Кожна хвилина важлива. Ведіть якщо не звичайний щоденник, то відео-, гарантую - через рік-два Ви будете здивованим як своїм виглядом, так і манерою говорити. Запишіть на диск пісні, які чіпляють, щоб через доволі великий відрізок часу включити його, відносячись у інші реалії. Напишіть собі лист у майбутнє, поділившись з тим, що турбує, бо згодом все буде забуто. Інколи старі записи підбадьорюють, освітляючи шлях. Дивлячись на всі труднощі, розумієш, що якщо тоді зумів впоратись з ними, то зараз тим паче.
Однак перш ніж зафіксувати цей момент, його спочатку потрібно створити. То ж користуйтесь усіма можливостями, аби згодом можна було досхочу купатись в приємних митях минулого.
— завжди Ваша,
Аляска.
Аляска.
