Закохатись у рідний Тернопіль, чи як я його називала в дитинстві - Томпіль, по-новому, як виявилось, цілком реально. У неділю місто наче оживає, манить своїми красками покинути домівки, тим паче, що за вікном сонце ніжно шепоче виходити. Кожен район просинається після сплячки довгих буднів та "відходить у відрив". Неділя не лише щасливий день відпочинку для усіх роботящих та учнів/студентів, а й можливість провести 24 години по-справжньому добре і весело.
Зібравшись з коліжанками зранку, обговоривши останні події особистого життя один одного, ми поїхали в усім відомий місцевим жителям розважальний центр "Подоляни". Ступивши на тротуар після поїздки в забитій маршрутці, вуха почули веселі пісні, що лунали зовсім близько. "Подоляни" кипіли подіями: фестиваль, "Фото патріота", невеличкі ярмарки, виступи на вулиці та такий собі парк розваг. Насолодившись дзвінкими голосами і зробивши обов’язкове фото на жовто-блакитному полотні, ми подались згадувати роки «Тома і Джері» й тетріса - на атракціон. "Ромашка для дорослих", або, як сказали нам на касі, "Ланцюжок". Отримавши зелені пластикові квитки, вибрали сидіння та, пристебнувшись тонким ланцюгом, почали чекати старту.
Я до підкошування ніг боюсь висоти. Проте, як це прийнято, мрію наважитись не то щоб на стрибок з парашуту, для початку і роуп-джампінгу хватило. Міцно вчепившись за поручні (краска яких в’їлась мені в шкіру і була зі мною протягом усього дня) ми піднялись над землею. Повільно карусель почала набирати швидкість, а я вдивлялась в нові відкриті горизонти. Зелені барви поки ще охоплюють більшу частину міста, не поспішаючи віддавати свої яскраві кольори підступній осені. Згодом я зуміла розслабитись, відправити думки про трагічне закінчення якомога дальше, та насолоджуватись процесом польоту. Потрібно частіше впускати в собі ностальгію за дитинством, проте замість того, щоб лити сльози переглядаючи старий альбом, відправлятись у парк, де є широкий вибір атракціонів. Інколи хочеться забути про надмірну серйозність подій та відчути ту дитячу легкість та наївність.
Наступна зупинка - бульвар Тараса Шевченка. Досі там красувались пишні фонтани і золотава фігура Соломії Крушельницької, а тепер ще й унікальний трьохсторонній годинник. Будучи зруйнованим у 1944 він знову зайняв своє почесне місце. Нажаль на саме відкриття попасти не вдалось, проте можливо це і на краще, адже людей поменшало, що дало змогу усамітнитись з цією красою. Багато тернопільчан обходили з камерою в руках новий предмет декору, я, як можна здогадатись, не стала виключенням. Годинник могутньо стоїть посеред алеї та дивує прохожих своїми габаритами. Неймовірно чудове повернення! Приємно спостерігати за тим, як місто розвивається. Люблю тебе, Тернопіль.
По дорозі до площі міста, на очі потрапило безліч красивих дрібниць, що зачаровують. Одним з головних - етно-дворик. Я ще обов’язково познайомлюсь з цим оригінальним місцем, а поки лише зазирнула крізь шпару.
Взявши по ароматній хрусткій бельгійській вафлі, запах якої зачаровував кожного, хто рухався у напрямку палатки-магазину, ми йшли у напрямку серця міста - озера. Дізнавшись, що там проводяться водні змагання, почали шукати очима де ж плавці, розглядаючи кожен "куток" Тернопільського моря. Нажаль, побачити ми їх не змогли, посилаючись на закінчення змагань, тому просто спостерігали за життям інших відкривши обличчя яскравому, проте зовсім не гарячому, сонцю. Випадково стали свідками чудової гри оркестру, яка звернула увагу не тільки нашу, але й багатьох пенсіонерів. Тепло стає на душі, коли бачиш людей літнього віку, котрі насолоджуються прогулянками на свіжому повітрі.
Давно я не затримувалась в центрі, адже тільки сьогодні зустрілась з чотирма цікавими експонатами - хлопцями, що стояли нерухомо у тематичних костюмах, покритих бронзою, або ж сріблом. Важка це робота, проте, вірю, зарплата гідна. Манірні фігури надають місту особливу атмосферу.
Рухаючись вже додому ми таки побачили змагання. Поспостерігали трохи за грою й відправились шукати пристанище на вечір, який, слід відмітити, був дуже душевним, веселим та затишним, проте це вже не для широкого загалу.
Тож виходьте із своїх домівок та відкривайте місто, воно ховає безліч приємних дрібниць. Закохуйтесь. Спостерігайте. Їдьте у Файне місто.
— завжди Ваша,
Аляска.
