Коли зранку в оселю через вікно зазирає сонце, коли, включивши телевізор, попадаєш на "Іронію долі", а переключивши на музичний канал слухаєш "Jingle Bells", коли радо вітаєш сусідів, спочатку насміхаєшся з прохожих, котрі пересуваються пінгвінячою ходою, а потім встаєш в їх ряди, коли всі навколо метушаться, скуповуючи продукти на святковий стіл, коли тобі посміхаються не лише незнайомці та кидають теплі побажання вслід, але й цілий світ навколо. Доробляйте справи та йдіть на кухню готувати салати під різдвяні композиції. Будьте в цей день з найближчими. З наступаючим! Як сказав Бред Пейслі: "Завтра - перша сторінка із 365 сторінок книги. Напишіть її добре".
Я довго шукала слова, які б зіграли роль крапки в 2014 році. Не один день перебирала в думках фрази, допоки не переглянула записник, котрий став мені вірним другом і слухачем цьогоріч. Я почала його вести будучи наповненою зсередини чимсь світлим й хорошим. Це відчуття поселилось в кожній моїй порі та клітині, забезпечуючи спокоєм й безпекою. Наступний рік, до якого залишаються лічені години, я хочу присвятити самопізнанню, в надії, що це поверне мені те солодке відчуття, яке огортало своїм теплом, і без якого відчуваю себе наполовину порожньою. Саме тим першим записом я і хочу завершити цей неймовірний рік, котрий був моїм орієнтиром.
Я довго шукала слова, які б зіграли роль крапки в 2014 році. Не один день перебирала в думках фрази, допоки не переглянула записник, котрий став мені вірним другом і слухачем цьогоріч. Я почала його вести будучи наповненою зсередини чимсь світлим й хорошим. Це відчуття поселилось в кожній моїй порі та клітині, забезпечуючи спокоєм й безпекою. Наступний рік, до якого залишаються лічені години, я хочу присвятити самопізнанню, в надії, що це поверне мені те солодке відчуття, яке огортало своїм теплом, і без якого відчуваю себе наполовину порожньою. Саме тим першим записом я і хочу завершити цей неймовірний рік, котрий був моїм орієнтиром.
Цей короткий допис я написала
після прочитання книги "Рецепти щастя". В заголовку вказана фраза
Ельчіна Сафарлі, яка була першим поштовхом до чогось вагомого та правильного.
Пора впустити в себе
Сонце.
Почати хочу саме цими
словами - словами улюбленого письменника. Якщо раніше цей східний чоловік
зігрівав мене зсередини, даруючи комфорт, то в його новій книзі я знайшла себе.
Ту себе, яку давно загубила; яку хотіла повернути, але забракло сил. Торішнє
літо назавжди залишиться світлим відбитком у спогадах. Це той час, коли все
стало таким простим, легким та повітряним... але головне - я знайшла щастя.
Точніше не знайшла, а всього лиш по-справжньому відкрила очі й оглянулась
довкола. Навчилась цінувати теперішній час, не переймаючись майбутнім. Не очікувати
нічого, а вдовольнятись тим, що піднесло життя. В тій сонячній порі я
прокинулась, почала дихати на повні груди та ні про що не жаліти. Жити миттю. Я
відкрила себе світу і світ, в свою чергу, відкрився мені. Я стільки важливого
зрозуміла та нарешті почала використовувати даровані долею можливості. Проте
всі ці "скарби щастя" швидко розгубились, і зібрати їх воєдино
здавалось неможливим. Та я зуміла. Можливо, ще не скоро поверну себе справжню, але
я зрозуміла в якому напрямі варто рухатись, аби здобути головне - гармонію.
Всі ми постійно
шукаємо мудрість і "таємниці" щастя в чомусь складному та
незрозумілому. Насправді ж все найцінніше ховається в звичайнісіньких речах,
навіть банальних якоюсь мірою. Не варто ламати голову в пошуках. Вчіться прислухатись
до серця. Зараз я перебуваю в досить дивному стані: сиджу з широчезною
посмішкою на лиці, а на очах застигли сльози.
Зараз головне не загубити
це відчуття. Не впасти зі словами "не можу". Я буду щасливою. Я вже
щаслива.
Віддавати. Віддавати
все без залишку. Відкрити своє серце й довіряти лишень йому. Вдихати кожен
запах, закриваючи при цьому очі. Посміхатися як можна більше. Творити.
— завжди Ваша,
Аляска.
