Суть проекту полягає в тому, щоб кожного місяця обирати певний сектор, на якому Ви будете зосереджуватись упродовж 4 тижнів. На прикладі книги скажу, що це можуть бути: робота, сім'я, друзі, енергія, духовність... Обирати Вам. Потрібно вирішили, що саме не влаштовує, що хочеться змінити у своїй буденній рутині та докласти зусилля, аби життя стало таким, яким воно бачиться у мріях.
Гретхен Рубін охоплює кожного місяця пару пунктів, залежно від обраної теми місяця, я ж буду рухатись більш крихітними кроками, обираючи одне слово, над яким і буду працювати упродовж наступних днів та повністю на ньому концентруватись. В останніх числах місяця, протягом року, ми з Вами будемо зустрічатись та обговорювати свої досягнення, думки, те, що викликало непередбачувані складнощі. Тому, якщо Ви вирішите приєднатись, буду рада бачити Ваші невеличкі звіти в коментарях. Думаю, кожному в цій справі потрібні підтримка та нагадування, що він рухається у вірному напрямку. Напрямку самовдосконалення та роботою над "недоліками".
Мені важко було вибрати своє перше слово, з якого все розпочнеться, котре задасть правильний настрій проекту загалом, і яке буде мені по силам. Першу половину місяця я вагалась, підбираючи, перебираючи, згадуючи, що мені слід удосконалити в собі. "Мовчання" прийшло до мене раптово, і я одразу зрозуміла, що так, це воно.
Занадто багато непотрібних, фальшивих та нещирих слів ллється як від нас, так і від інших. Слово - величніший інструмент, що здатен вплинути на чимало факторів нашого життя. Воно окриляє, ламає, оспівує, пригнічує. Не злічити кількість моментів, де в пориві було сказано безліч неприємних фраз, від яких в результаті ставало погано мені, навіть, якщо пролунали вони саме від мене. Іноді, під впливом сильних негативних почуттів, з вуст зривається те, що може грубо образити, після чого ніякі вибачення не будуть доречними, та не зможуть забрати спричинений біль. Як то кажуть: "Мовчання - золото". Тому я поставила перед собою наступну ціль місяця: не підвищувати голос, знаходити компроміси, не даючи неприємній ситуації розростись, набираючи неохватні об'єми, не лізти в проблеми інших зі своїми непроханими порадами, тримати весь негатив при собі, не даючи йому вилізти назовні.
Так як мої канікули будуть продовжуватись до 20-х чисел лютого, на вулиці далеко не сприятлива погода, а я людина домашня, тому практично увесь січень, не враховуючи поїздки до родичів на свята, провела у своїй затишній кімнаті. Спілкування зі знайомими теж значно обмежилось. Увесь цей час я думала, що це є мінусом для задуму, адже всі свої настанови зможу реалізовуватись лишень в кругу найближчих, не охоплюючи більш масштабну територію. Однак зараз розумію, що це добре вписалось в моє "мовчання", спрощуючи моє завдання комфортністю довкілля. Я витиснула з цього слова не все, що хотіла, тому, слідуючи прикладу пані Гретхен, не "покину" його, а буду вдосконалювати надалі, поки воно міцно не приживеться в моєму житті.
— завжди Ваша,
Аляска.
Мені важко було вибрати своє перше слово, з якого все розпочнеться, котре задасть правильний настрій проекту загалом, і яке буде мені по силам. Першу половину місяця я вагалась, підбираючи, перебираючи, згадуючи, що мені слід удосконалити в собі. "Мовчання" прийшло до мене раптово, і я одразу зрозуміла, що так, це воно.
Занадто багато непотрібних, фальшивих та нещирих слів ллється як від нас, так і від інших. Слово - величніший інструмент, що здатен вплинути на чимало факторів нашого життя. Воно окриляє, ламає, оспівує, пригнічує. Не злічити кількість моментів, де в пориві було сказано безліч неприємних фраз, від яких в результаті ставало погано мені, навіть, якщо пролунали вони саме від мене. Іноді, під впливом сильних негативних почуттів, з вуст зривається те, що може грубо образити, після чого ніякі вибачення не будуть доречними, та не зможуть забрати спричинений біль. Як то кажуть: "Мовчання - золото". Тому я поставила перед собою наступну ціль місяця: не підвищувати голос, знаходити компроміси, не даючи неприємній ситуації розростись, набираючи неохватні об'єми, не лізти в проблеми інших зі своїми непроханими порадами, тримати весь негатив при собі, не даючи йому вилізти назовні.
Так як мої канікули будуть продовжуватись до 20-х чисел лютого, на вулиці далеко не сприятлива погода, а я людина домашня, тому практично увесь січень, не враховуючи поїздки до родичів на свята, провела у своїй затишній кімнаті. Спілкування зі знайомими теж значно обмежилось. Увесь цей час я думала, що це є мінусом для задуму, адже всі свої настанови зможу реалізовуватись лишень в кругу найближчих, не охоплюючи більш масштабну територію. Однак зараз розумію, що це добре вписалось в моє "мовчання", спрощуючи моє завдання комфортністю довкілля. Я витиснула з цього слова не все, що хотіла, тому, слідуючи прикладу пані Гретхен, не "покину" його, а буду вдосконалювати надалі, поки воно міцно не приживеться в моєму житті.
Я виділила 3 основні зони, де мовчання буде найкращим рішенням і де я бачу необхідність його застосовувати:
✓ Поради. Якось я вже писала нарис на цю тему, та зараз хочу про неї поговорити більш детально. Більшість з нас не любить вчитись, однак отримує задоволення повчаючи когось. У кожного своя правда, яку він вперто доказує, "стоїть на своєму", як правило, силоміць нав'язує свою думку іншим, думаючи, що вона є єдиною вірною. Хочемо мати рацію у всьому, не визнаючи власної неправоти, котру може визнати тільки сильний, здобуваючи тим самим досвід, знання й мудрість. Важливо зрозуміти, що життя у кожного своє, і не нам в нього вмішуватись зі своїми настановами. Працюйте над власними проблемами, не зачіпаючи чужих. Я не люблю, коли хтось надокучає своїми правилами життя, хоча при цьому ця людина впевнена, що старається на моє благо. Хоч я і знаю, що це все для добра, проте розумію і те, що ніхто інший, окрім мене, не може знати, що є кращим для мого майбутнього. Так, часом все закручується, вихід здається далеким, думки плутаються та переважає відчуття, що це безвихідь, однак замість того, щоб довіряти порадам першого зустрічного, краще постаратись розібратись у всьому самостійно та вирішити, чи є почута настанова корисною.
Будучи уважною до усіх слів, які я говорю іншим, помітила, що ці самі поради часто надходять від мене самої. Більше того - вони є непроханими та недоречними. Я зовсім не зважаю, чи мене просять допомогти у вирішенні того, чи іншого питання, а просто, не задумуючись, викладаю те, щоб зробила б на місці свого співрозмовника. Підсвідомо мені це приносить насолоду, я відчуваю себе на один ступінь вище, що є зовсім не так, адже ступаючи в чужий простір без запрошення, навпаки - на декілька ступенів нижче. Тепер я вчусь давати змогу іншим жити своїм життям, займаючись виключно власним. Бо інколи сказана порада таки може реалізуватись і принести зовсім не ті райдужні результати, які очікувались. Значно легше влізти в чужу реальність, заповнивши свою голову проблемами, що нас не стосуються, тим самим втікати від власних питань, що не дають спокою. Таким чином забути про них, увімкнувши в собі великого порадника, який і в своїй дійсності не може розібратись.
✓ Плітки. Зазвичай я мало говорю про себе в компанії товаришів. Мені значно цікавіше й спокійніше спостерігати за плинністю життя інших, перебуваючи у своїй раковині покою, де ніхто не тривожить без причини. Відкритись я можу далеко не всім, а довіритись тим паче. Коли ж в діалозі виникають некомфортні паузи я користуюсь вже стандартною схемою, розпитуючи про життя знайомих, живо цікавлячись їхніми справами та ретельно "перемиваючи кістки". Іноді копання в "чужій білизні" зацікавлює більше, аніж власна буденність. Так не помічаємо, як чужі проблеми витісняють власні, захоплюють нашу підсвідомість, хоча вони є нічим іншим, як непотребом. Плітками ми засмічуємо власну свідомість, поширюючи це сміття довкола. Потрібно говорити про себе, про співрозмовника, новини світу, але точно не про спільних знайомих, критикуючи їх дії, слова, поведінку. Чи ж приємно, коли за спиною шепочуться про нас? Впевнена, що ні. Кожен хоче набути позитивного іміджу в очах співмешканців, проте, незважаючи на це, своїми фразами можемо зіпсувати чужий. Перш ніж говорити про когось, кого немає поряд, слід подумати, чи хотіли б Ви опинитись на місці того "когось". Тим більше, коли не знаєте усіх подробиць, тонкощів і причин, додаючи брехню, котра так легко сходить за правду.
✓ Конфлікти. Мені властива терплячість. Докладаючи зусилля можу змовчати, знаючи, що відкривши рот можу спричини більш потужнішу хвилю сварок. Та бувають моменти, коли подолати власний гнів здається чимсь нереальним, забуваєш про всі "будь спокійною", "вдих-видих" та починаєш говорити на підвищених тонах, яро відстоюючи власну думку. Тільки замість полегшення та припинення сутички, все розгортається з новою силою, а гнів поступово з'їдає зсередини все хороше. Коли як промовчавши, можна було припинити чвару та продовжувати займатись своїми справами, відпускаючи образи. Потрібно зрозуміти, що за допомогою криків до згоди неможливо прийти. Слід постаратись заспокоїтись, тримати свої емоції під контролем і рівним тоном намагатись дійти до компромісу. Коли зриваєшся, то настрій стрімко йде на спад й ще довго не може відновитись. Краще стерпіти, стримати раптовий порив і ловити лише сонячні емоції. Пропускати всі колкості повз вух, не піддаючись. Бо всі конфлікти виникають з метою, аби вивести нас з спокійного стану, порушити внутрішнє щастя. Пам'ятайте - сварка не може продовжуватись у формі монологу. А навіть, якщо він затягнувся, згубно на Вас впливаючи, то старайтесь абстрагуватись від почутого, зайнявши думки більш приємними роздумами.
Не можу сказати, що все пройшло гладкоз моєї сторони. Зовсім ні. Часом ставало нестерпно боляче від образ та несправедливості, від чого, довго стримуючи себе, я розгоралась занадто швидко, а потушити непідконтрольне вогнище прирівнювалось до місії нездійсненої. Проте згодом ставало гірко від розуміння, що краще б я тоді змовчала, уникнувши від негативу, що в одну хвилину лавиною на мене обрушився. Але я вдячна, що і таке відбулось, що я не змогла стриматись, адже саме на таких ситуаціях вчишся, виносячи сприятливі для розвитку думки.
✓ Поради. Якось я вже писала нарис на цю тему, та зараз хочу про неї поговорити більш детально. Більшість з нас не любить вчитись, однак отримує задоволення повчаючи когось. У кожного своя правда, яку він вперто доказує, "стоїть на своєму", як правило, силоміць нав'язує свою думку іншим, думаючи, що вона є єдиною вірною. Хочемо мати рацію у всьому, не визнаючи власної неправоти, котру може визнати тільки сильний, здобуваючи тим самим досвід, знання й мудрість. Важливо зрозуміти, що життя у кожного своє, і не нам в нього вмішуватись зі своїми настановами. Працюйте над власними проблемами, не зачіпаючи чужих. Я не люблю, коли хтось надокучає своїми правилами життя, хоча при цьому ця людина впевнена, що старається на моє благо. Хоч я і знаю, що це все для добра, проте розумію і те, що ніхто інший, окрім мене, не може знати, що є кращим для мого майбутнього. Так, часом все закручується, вихід здається далеким, думки плутаються та переважає відчуття, що це безвихідь, однак замість того, щоб довіряти порадам першого зустрічного, краще постаратись розібратись у всьому самостійно та вирішити, чи є почута настанова корисною.
Будучи уважною до усіх слів, які я говорю іншим, помітила, що ці самі поради часто надходять від мене самої. Більше того - вони є непроханими та недоречними. Я зовсім не зважаю, чи мене просять допомогти у вирішенні того, чи іншого питання, а просто, не задумуючись, викладаю те, щоб зробила б на місці свого співрозмовника. Підсвідомо мені це приносить насолоду, я відчуваю себе на один ступінь вище, що є зовсім не так, адже ступаючи в чужий простір без запрошення, навпаки - на декілька ступенів нижче. Тепер я вчусь давати змогу іншим жити своїм життям, займаючись виключно власним. Бо інколи сказана порада таки може реалізуватись і принести зовсім не ті райдужні результати, які очікувались. Значно легше влізти в чужу реальність, заповнивши свою голову проблемами, що нас не стосуються, тим самим втікати від власних питань, що не дають спокою. Таким чином забути про них, увімкнувши в собі великого порадника, який і в своїй дійсності не може розібратись.
✓ Плітки. Зазвичай я мало говорю про себе в компанії товаришів. Мені значно цікавіше й спокійніше спостерігати за плинністю життя інших, перебуваючи у своїй раковині покою, де ніхто не тривожить без причини. Відкритись я можу далеко не всім, а довіритись тим паче. Коли ж в діалозі виникають некомфортні паузи я користуюсь вже стандартною схемою, розпитуючи про життя знайомих, живо цікавлячись їхніми справами та ретельно "перемиваючи кістки". Іноді копання в "чужій білизні" зацікавлює більше, аніж власна буденність. Так не помічаємо, як чужі проблеми витісняють власні, захоплюють нашу підсвідомість, хоча вони є нічим іншим, як непотребом. Плітками ми засмічуємо власну свідомість, поширюючи це сміття довкола. Потрібно говорити про себе, про співрозмовника, новини світу, але точно не про спільних знайомих, критикуючи їх дії, слова, поведінку. Чи ж приємно, коли за спиною шепочуться про нас? Впевнена, що ні. Кожен хоче набути позитивного іміджу в очах співмешканців, проте, незважаючи на це, своїми фразами можемо зіпсувати чужий. Перш ніж говорити про когось, кого немає поряд, слід подумати, чи хотіли б Ви опинитись на місці того "когось". Тим більше, коли не знаєте усіх подробиць, тонкощів і причин, додаючи брехню, котра так легко сходить за правду.
✓ Конфлікти. Мені властива терплячість. Докладаючи зусилля можу змовчати, знаючи, що відкривши рот можу спричини більш потужнішу хвилю сварок. Та бувають моменти, коли подолати власний гнів здається чимсь нереальним, забуваєш про всі "будь спокійною", "вдих-видих" та починаєш говорити на підвищених тонах, яро відстоюючи власну думку. Тільки замість полегшення та припинення сутички, все розгортається з новою силою, а гнів поступово з'їдає зсередини все хороше. Коли як промовчавши, можна було припинити чвару та продовжувати займатись своїми справами, відпускаючи образи. Потрібно зрозуміти, що за допомогою криків до згоди неможливо прийти. Слід постаратись заспокоїтись, тримати свої емоції під контролем і рівним тоном намагатись дійти до компромісу. Коли зриваєшся, то настрій стрімко йде на спад й ще довго не може відновитись. Краще стерпіти, стримати раптовий порив і ловити лише сонячні емоції. Пропускати всі колкості повз вух, не піддаючись. Бо всі конфлікти виникають з метою, аби вивести нас з спокійного стану, порушити внутрішнє щастя. Пам'ятайте - сварка не може продовжуватись у формі монологу. А навіть, якщо він затягнувся, згубно на Вас впливаючи, то старайтесь абстрагуватись від почутого, зайнявши думки більш приємними роздумами.
Не можу сказати, що все пройшло гладкоз моєї сторони. Зовсім ні. Часом ставало нестерпно боляче від образ та несправедливості, від чого, довго стримуючи себе, я розгоралась занадто швидко, а потушити непідконтрольне вогнище прирівнювалось до місії нездійсненої. Проте згодом ставало гірко від розуміння, що краще б я тоді змовчала, уникнувши від негативу, що в одну хвилину лавиною на мене обрушився. Але я вдячна, що і таке відбулось, що я не змогла стриматись, адже саме на таких ситуаціях вчишся, виносячи сприятливі для розвитку думки.
— завжди Ваша,
Аляска.
