СЛОВО МІСЯЦЯ: МОВА

Я люблю рідну мову всім серцем, заслуховуюсь її мелодійністю й виразністю. Тому мені особливо прикро усвідомлювати, що я володію нею не в повній мірі - не так, як би мені цього хотілось. Дедалі частіше помічала за собою, що в словниковому запасі присутній всім добре відомий суржик. Не те щоб його було занадто багато, але навіть та незначна кількість викликала дискомфорт. Дратувало і те, що при розмові в думках виникали російські слова, переклад котрих я не могла пригадати, що спричиняло певні труднощі.
Зараз рідко можна зустріти людину, яка би говорила тією дзвінкою мовою, яка не зазнала певної деградації зі сторони носіїв. Над цим потрібно працювати, удосконалювати та розвивати свій рівень.

Створення цього блогу, власне, було таким собі викликом. Мені зручніше писати російською, не буду приховувати. Текст народжується легше й набуває більш повнішої форми. Однак зі своєї сторони я відчувала, що потрібно популяризувати українське. Я не ставила перед собою ніяких цілей, просто захотілось влитись в інше середовище, перевіряючи тим самим себе. Не знаю, чи є якийсь ріст за цих півроку ведення блогу, однак незначні зміни, безумовно, є. Впевнена, далі буде краще, головне працювати й бажати вчитись. Так, згадуючи свої перші пости на російськомовній платформі, бачу, як разюче все помінялось - я стала влучніше, красивіше й точніше висловлювати думки. Надіюсь, що і з рідною мовою буде те ж саме, адже вона стоїть на першому місці.

Окрім того, не так давно я почала вивчати нову іноземну мову й повністю поринула в її атмосферу. Цього місяця потрібно було змусити себе вийти з "корейського режиму" й приділити увагу іншому. Я розуміла, що перед тим, як вивчати культуру інших країн, слід, насамперед, вивчити своєї. Єдине, про що жалію - пісні. Не складались в мене відносини з вітчизняною музикою, хоча є безліч улюблених виконавців, котрі скрашують вечори своєю душевністю. Та коли я починала цей місяць, то розуміла, яка проблема є найбільш важливою. Те, що повільно вбивало мій словниковий запас.

Взнаки давалось читання книг російською. Тому перший крок виконання поставленої задачі цього місяця - заповнення віртуальних книжкових полиць українською літературою. В планах було прочитати набагато більше книг, аніж вийшло в результаті. Все ж стиль авторів, які мені попались, не зовсім "мій", тому читалось важко, без задоволення й з примусом. Якщо у Вас в списку улюбленого є якась україномовна історія, буду вдячною, якщо Ви поділитесь нею в коментарях. Вірю, що мій вибір був просто невдалим і існує безліч хороших якісних книг, які неодмінно сподобаються. А поки я знайшла чудову альтернативу - читати українські переклади. Власне, цим я і буду займатись надалі.

Мабуть, найважливішим і найважчим був контроль. Контроль за тим, що і як говорити. Фільтрувати свої думки й бути обачним. Позбутись суржику так само важко, як і слів-паразитів. Вони настільки міцно прилипли, що ніякі засоби не допоможуть. Лише терпіння, обдумування й старання. Добре, коли поруч є однодумець, який або розділяє бажання спілкуватись виключно українською, або приміряє роль наглядача. Один з найбільш ефективних способів позбутись пагубної звички - залучити приятеля, аби він ретельно слідкував. Так, коли буде сказано російське слово, то він повинен чи хлопнути в долоні, чи легко штурхнути, або ж будь-що інше. Також можна використати прийом "фіолетового браслету", тільки видозмінюючи, залишаючи основну концепцію.

На жаль, я не можу сказати, що виклалась на повну. Та й за один місяць навряд зміни можуть бути разючими, коли справа стосується настільки широкої теми Це доволі клопіткий і довгий процес, над яким потрібно працювати не один місяць, аби добитись бажаного результату.

Для тих, хто хоче перевірити свій рівень, існує чудовий  сайт, де Ви можете не тільки пройти тест на знання української, але й дізнатись безліч інших цікавостей.

— завжди Ваша,
Аляска.
Blog Widget by LinkWithin