КИНУТИ СОБІ ВИКЛИК // СЛОВО 2016 РОКУ


Я не вірю в те, що Новий рік є новим початком. Від того, що стрілка годинника перетнула північ, навряд чи щось суттєво зміниться в житті кожного. Бо зміни - це, в першу чергу, дії. Саме вони кермують за штурвалом буденності, визначаючи подальший напрямок. Не завжди цей рух відбувається за допомогою наших сил та поривів. Є чимало інших зовнішніх чинників - людей, котрі наче сильний порив вітру коректують напрямок. Ми можемо піддатись, а можемо вперто "гнути" своє. Право вибору є у кожного, і слід навчитись не тільки його приймати, але й відповідати за нього.
Однак я вірю в те, що Новий рік - чудова можливість спробувати почати спочатку, відважитись на те, що давно хотілось, але через страх й сумніви, відвага зникала у важливий момент. Новий рік - всього лиш привід. Але такий правильний і багатьом потрібний. Він дає сильний поштовх, мотивує на нові звершення та перемоги над собою.

Ми даємо собі чимало обіцянок в новорічну ніч, щиро вірячи, що наступні 12 місяців будуть сповнені лише світлих тонів. Ми все зможемо, виконаємо усі пункти зі списку "Зробити у наступному році", будемо раціонально використовувати можливості і продуктивно проводити час. Будемо жити правильно.
Та коли рік добігає до грудня, ми повертаємось до тих самих списків, згадуємо те, що завзято планували й рішуче вважали, що все обов'язково реалізується. Інколи все справді збувається, в мене таке було, чому я неабияк здивувалась. І тоді відчуття, що рік був справді значимим, приємно наповнює. Але бувало і таке, що ні один пункт із зовсім крихітного списку так і не зумів покинути межі паперу. Здається, що все було пустим, пройшло повз. Проте це вчить. Вчить тверезо дивитись на свої можливості, оцінювати реальність, не піддавшись солодким мріям. Та це не значить, що слід відкинути великі бажання в сторону. Просто потрібно постійно про них пам'ятати, і дійсно хотіти. А коли хочеш, ти дієш. І тоді все стається.

Важливо вміти відрізняти свої істинні бажання від навішаних оточенням. Кожного дня ми стежимо за начебто ідеальним життям по телебаченню, в книгах та соціальних мережах. Нам диктують свою правду, яку ми намагаємось вплести в свою реальність. Та чи потрібно? Те, що правильно і добре інших, не завжди є добрим для Тебе. Своє поняття правильного слід визначати самостійно. Закрити очі на прийняті стандарти і шаблонні сценарії життя. Жити так, як відчувається, як того хочеться.

Я вчуся жити без очікувань. Це поширюється і на сподівання від 2016 року. Мене переповнює впевненість, що цей рік принесе те, про що я мовчки прошу вже не один рік. І тільки зараз я набралась сміливості зробити це бажання головним, загадавши його під бій курантів. Але окрім нього є ще речі, які я хочу бачити на постійній основі у своїй буденності. Це речі, з якими в мене виникли труднощі у минулому році по деяким на то обставинам. Та я хочу, щоб вони були зі мною, бо вони роблять мене кращою, а отже і все те, що мене оточує.
Тому я кидаю собі декілька викликів, які стануть пріоритетними у 2016 році. Про один із них, власне, цей допис.


— ПИСАТИ —

Писати - слово, яке буде головним у цьому році. Ось вже як півроку в мене виникають конфлікти з написанням текстів. Всередині наче виріс якийсь бар'єр, котрий зухвало цупить слова, бажання та віру. Я намагалась його ігнорувати, переступати, боротись з ним, та він виявився занадто міцним і впертим. Не в змозі його подолати, мої руки опускались ще нижче. Не хотілось навіть відкривати записник / електронну вкладку, аби хоча б постаратись щось написати.

2016 приніс багато світла, яке я боюсь втратити, але стараюсь про це не думати. Бо допоки воно зі мною, все гаразд. І це відчуття, котре заспокоює зсередини, затьмарює той бар'єр, наче його і не існує. Я не знаю, що буде далі, але зараз маю на меті писати. Писати щодня. Навіть, якщо це будуть невеличкі замітки, але вони будуть. Надіюсь, це перетвориться в звичку, і з кожним днем робити записи буде легше.

І щоб це було не пустими словами, я підкріплюю їх наступним:

1. Створення нового блогу
У 2015 році я відкрила для себе зовсім новий світ, який мене поглинув в себе з головою. Поступово, але йому це вдалось. Я відчула те ж саме, що було з екранізаціями, коли я поглинала багато інформації, обговорювала з іншими, слідкувала за новинами. З останньою частиною "Голодних ігор" я попрощалась із всесвітом екранізацій. З ГІ все почалось, ними ж і закінчилось. Я вже й не думала, що щось зможе мене так само сильно захопити, а то й сильніше. Та це сталось, а я особливо і не пручалась, хоча інколи ловила себе на запитанні: "Чим я взагалі займаюсь?". Мені це подобалось, а брехати собі не хотілось. Тому я заходила все дальше, допоки не зрозуміла, що можу і хочу ділитись своїми враженнями.

В грудні я вперше задумалась про створення тематичного блогу. Та спихнула це на миттєвий порив, від якого і сліду не залишиться через деякий час. Таке часто зі мною трапляється: я загораюсь, починаю робити, а потім раптово зупиняюсь, не розуміючи, навіщо я взагалі це затіяла. Я навчилась чекати, не поспішати і перевіряти, чи це дійсно те, чого я хочу, на що готова витрачати свій час, чи ж просто забаганка, котра невдовзі зникне. Я навіть створила пробну сторінку, сказавши собі: "Будеш її регулярно заповнювати, писати туди, от тоді і створиш блог". Проте та сторінка перетворилась на таке собі сховище того, що мені сподобалось.
Пройшов місяць, а думка про блог досі мене наполегливо переслідувала. І я зрештою здалась. 1 січня, ввечері, створила обліковий запис, засіла в фотошопі і таки створила його. Там вже є 3 дописи. Дописи, написані з задоволенням і легкістю. За цими відчуттями я сумувала. Бо коли тобі цікаво те, про що ти розказуєш, ти мимоволі заряджаєшся хорошою енергією. Я справді не знаю, чи буде цей блог жити через місяць/півроку/рік, але він мені подобається, і подобається те, чим він може стати для мене.


2. 365 записів в блокноті
Ми ходили з мамою по крамницям, підбираючи подарунки рідним. На одному із прилавків я побачила червоний записник із чітко виведеним "2016" на обкладинці. Мені захотілось взяти його в руки і зробити перший запис. Коли я побачила ціну, яка приємно здивувала передноворічною знижкою, то одразу ж зрозуміла, що той запис зовсім скоро з'явиться на його сторінках.
В мене є доволі багато блокнотів, кожний з яких має своє призначення. Для чого використати новий я не знала. Не хотілось, щоб він лежав без діла, припадаючи пилюкою. І от 31 грудня я зрозуміла, що хочу в ньому писати.
Так як словом року є слово "писати", причому не просто писати, а щоденно, то саме там я буду робити невеличкі замітки, які, можливо, будуть публікуватись в спільноті vk. Сам блокнот розграфлений на 365 днів, що дає зрозуміти, що він ідеально підходить для цього особистого виклику, тривалістю в рік. Побачимо, що з цього зможе вийти.

— завжди Ваша,
Аляска
Blog Widget by LinkWithin