Часто ми стоїмо на стежині, яка розгортається двома шляхами і потрібно швидко прийняти рішення який з них обрати. Невірне призводить до пагубних наслідків, тому слід добре зважити усі "за" і "проти", поміркувати над раціональним рішенням. Чи може довіритись внутрішньому чуттю, що бажає зовсім іншого, суперечить холодному розуму й здоровому глузду?
Зовсім недавно я опинилась в такій ситуації - потрібно було обрати подальший спокій в навчанні, або ж очікувану подію, що має продовження у вигляді вечірньої прогулянки в хорошій компанії. Іноді ризик себе виправдовує. Так, рік назад, один дзвінок змусив мене змінити всі плани, що гармонійно вписувались в сценарій мого життя. Я зважилась на щось зовсім неочікуване для себе й близьких, в результаті ось вже як рік я з широчезною усмішкою згадую той час. Не все було таким чудовим, яким це малюють мої спогади, проте я повністю задоволена тими подіями. І ось я зіштовхнулась не з ідентичною ситуацією, проте похожою та і більш серйознішою. Хотілось, як кажуть, плюнути на наслідки і пригнути назустріч бажанню. Та відповідальність давила чималим вантажем, тому прийшлось цілий вечір провести в роздумах.
Ставало гірко від того, що вихід,
знайдений мною, так і не зумів реалізуватись. Прийшов відчай, чи щось на кшталт
цього. Я люблю перебільшувати. драматизувати і, мабуть, це одна з головних моїх
проблем. Треба зменшувати
рівень важності, мені ж це, незважаючи на
великі зусилля, зробити не вдавалось. Довго я міркувала, шукала інший вихід,
який би зміг допомогти мені опинитись в 2 місцях одночасно. Слід було
наважуватись.
Серце невгамовно подавало
сигнали, щоб я слухала його, проте розум стверджував інше, нагадуючи, що не
послухавши його в мене буде чимало проблем. Я згадала Зеланда, який радив
обирати найлегше рішення, що я і зробила. Тільки обравши для себе подальший
шлях, наступного дня виявилось, що та подія, на яку так прагнуло потрапити моє
внутрішнє "Я", не така вже й цікава і я, по суті, нічого не
втрачаю.
Проте мені все ж вдалось об’єднати
свої дороги. Я зробила те, що мала, забезпечивши надійність у навчанні та
вирушила на 2 етап того, чого дійсно хотіла - прогулянка. Зуміла знайти
альтернативу і це було єдиними вірним рішенням. Зараз мене наповнюють світлі
спогади з того вечора, який був проведеним саме так, як я бажала.
Вирішуйте, що для Вас є більш важливим. Моя
знайома сказала: "Живемо один раз. Вибирай голос серця", проте не
завжди це може призвести до того, що вже встигло намалюватись в нашій уяві. Та
всі складності, які виникнуть після, можна виправити, а от ті приємні митті, котрі
можуть бути пропущеними, вже ніхто не поверне. А наше життя і складається саме
з цим маленьких подій, які формують наше щастя.
Немає чіткого відповіді на запитання, кому ж
краще довіритись. Я схиляюсь до більш чуттєвого органу, який точно знає де наше
місце в цьому велетенському заплутаному світі. Потрібно навчитись його слухати
та довіряти. Звучить це все неймовірно легко, та коли приходить цей самий день
вибору, ми, чомусь, лякаємось й обираємо більш раціональніший варіант, який не
принесе нам проблем, але й нічого захоплюючого. Тому знаходьте потаємну третю
стежину, яка зможе охопити ці дві і буде найбільш вірною. Навіть, якщо
здається, що такої третьої не існує взагалі, то це лише свідчить, що Ви не
вмієте дивитись. Придивіться. Вона знайдеться. Якщо ж ні, то, як я написала
раніше, вибирайте найлегший шлях.
— завжди Ваша,
Аляска.
Аляска.
