Хочу, щоб мене слухали, а не
пропускали всі слова повз вух. Бути почутою і зрозумілою. Нічого більшого, лише
це. Щоб цілу ніч ми обговорювали справді важливі речі, раптово переключаючись
на нісенітниці. І сміялись, так багато сміялись! А потім, без лишніх слів, обнявшись,
тихо плакали, давши одну хвилину слабкості, після якої знову повернемось назад,
в свій звичний стан.
Хочу, щоб відпустити
було значно легше, аніж прив’язатись до людини.
Щоб припинилась
війна, а замість неї в серці кожного поселилась Любов. Любов до ближнього, до
всього Світу загалом.
Хочу, щоб батьки
поважали своїх дітей. Здається про це всі забули. Про повагу. Говорять направо
й наліво, як сильно люблять, оберігають та "хочуть кращого", проте і
надалі відмовляються рахуватись з бажаннями своїх менших копій. Начебто ми
крихітні карапузи, які ще не навчились стояти на ногах, а якщо і навчились, то
неодмінно підемо не у тому напрямку. Іноді, в розпалі сварки, так і хочеться
крикнути: "Мені не потрібні ваші повчання, просто змиріться з тим, якою я
є. Ким я себе бачу".
Хочу, щоб справжня
дружба існувала не лише в моїх мріях.
І щоб весілля
перестало грати настільки велику роль. Щоб рідні не вважали, що за умови, якщо
хтось не приміряє на палень правої руки обручку, то він автоматично
перетворюється на пусте місце. Щоб давали більше особистої свободи. Світ не
зациклюється на одружені, народжуванні дітей... Чому ці пункти є обов’язковими
в житті кожного? Чому цей список взагалі існує?
Хочу, щоб люди солідного віку перестали
жалітись на власну безпомічність і зрозуміли - життя продовжується. Не просто
існування, з постійною допомогою дітям/внукам, а життя. Справжнє. З усіма
яскравими подіями. Щоб більше подій організовувалось саме для них, а не лише
молоді. Бо вони на це заслуговують більше, аніж ми.
Хочу, щоб люди стали цінувати книги більше, чим телебачення.
Хочу, щоб Світ став
вільним від влади.
Хочу, щоб завжди була
поруч людина, яка підтримає, мотивує та повірить в Тебе.
Хочу, щоб люди
перестали втрачати можливості і використовували все на максимум. Перестали
лінуватись і взялись нарешті за роботу. Щоб лінь була рідким гостем і приходила
лише по запрошенню.
Хочу. щоб кожен
знайшов своє місце і власноруч вирішував, що для
нього краще.
Щоб батьки прислухались
до дитини. Щоб діти знайшли порозуміння зі своїми домочадцями.
Хочу, щоб шоколад
ніколи не закінчувався, а разом із ним добрі кінострічки.
Щоб сім’я збиралась разом за столом.
Хочу, щоб люди більше
посміхались. З причиною, без... не важливо! Головне щоб щиро, зсередини. Їдучи в
транспорті, поспішаючи на роботу, прогулюючись по місту, слухаючи музику,
спостерігаючи за прохожими, сидячи в кафе, розмовляючи по телефоні...
Усміхались!
Хочу, викорінити
самотність, а натомість поставити іноді необхідне усамітнення.
Хочу, щоб навчання
приносило задоволення. Менше теорії, більше практики!
Хочу, щоб кожен почав
думати своїм серцем, не звертаючи увагу на бла-бла інших.
Щоб всі перестали
залежати від думки один одного. Це не важливо, адже кожен думає лише про себе.
Щоб можна було спокійно їдучи в тролейбусі почати наспівувати відомий мотив, а
пасажири підхоплювали пісню і ось через хвилину ви вже всі разом співаєте. Щоб
можна було просто підійти, обняти і замість відчуженої реакції повної нерозуміння,
получити ще міцнішу відповідь.
Більше смачної пасти! Більше
кондитерських смачностей, які не шкодять. Більше див! Більше щирості і геть
фальшивість! Більше творчості! Більше естетичної насолоди! Більше любові до
тварин, незалежно чи то крокодил, порося, чи котеня. Більше випадкових
подорожей! Більше сніданків в ліжко! Більше дотиків! Більше танців на кухні
босоніж!
Більше повітря.
Хочу, щоб люди не
боялись показати своїх відчуттів. Замість стандартного набору фраз, говорили
своєю мовою. Нехай трохи застарілою, але такою милозвучною. Де ті прекрасні
фрази, які змушують серце обливатись ніжністю? Чому замість них прийшли поверхневі
слова?
Хочу, щоб людей
перестали травити виготовленими товарами, а більше виробляли органічні
продукти. Щоб забули про вигоду, а дбали про здоров’я покупців.
Хочу, щоб чоловік
залишався Чоловіком. Надійним, вихованим, спокійним, люблячим, розумним, працьовитим.
А жінка - Жінкою, котрій властива делікатність, краса, що наповнює її зсередини
і витонченість.
Хочу, щоб свято
перетворилось на справжнє свято! Не суцільне витрясання грошей в магазинах і
примусове збирання в родинному колі. Нехай число і не відмічене червоним в
календарі - зовсім не важливо, який день, для того, щоб влаштувати свято для
себе і своїх близьких.
Хочу, щоб гроші
перестали приносити страждання. Просто зникли, якщо це можливо.
І щоб переписки з
красномовними смайлами не замінювали теплих обіймів і сонячних посмішок.
Хочу, щоб кохання
передавалось через жести, погляд, а не гроші, екстремальні вчинки і пусті
слова.
Щоб ніхто не забував
- він незрівняний. Не потрібно на когось рівнятись, корегувати себе, корити за
не таку, як хочеться, зовнішність, або ж характер. Нехай всі приймуть себе
такими, якими є.
Бо Ти ідеальна (-ий).
— завжди Ваша,
Аляска.
Аляска.
