До однієї з найбільш очікуваних премій року "Оскар" залишається трохи більше доби - саме час визначитись зі своїм фаворитом, посилаючи сигнали в космос, щоб особистий переможець здобув жадану золоту статуетку. Люблю стежити за всілякими преміями, після яких віртуальне життя стає вдвічі активнішим, бурхливі обговорення не стихають і, якщо повезе, переповнює радість за гідних переможців. Не скажу, що "Оскар" є улюбленим заходом, проте він значно збагачує список переглянутих фільмів, більшість з яких попадають в "улюблене". Так сталось і цього року - одна кінострічка, яка полонила серце, вразила своєю енергетикою, сильними героями, та непомірно зворушила.
Початковим задумом було скласти список з трійки стрічок, що найбільше запам'ятались, перше місце якого посідатиме фільм, про котрий, власне, сьогодні і поговоримо. Я і не наважувалась подумати, що якась кінокартина зможе зачепити мене більше, аніж історія про, не побоюсь цього слова, геніального Стівена Хокінга. Проте чим ближче я знайомилась з номінантами, тим краще розуміла, що ні один із кандидатів навіть наближено не стоїть на тому ж рівні, що і картина, знята Джеймсом Маршем. Ні фантастичні пейзажі "Інтерстеллар", ні процес зйомки тривалістю в 12 років "Отроцтва", ні оригінальність "Бердмену", ні яскравість "Готелю "Гранд Будапешт"", ні чудова гра касту "Гра в імітацію". Тому сьогоднішній допис цілком присвячений фільму "Теорія всього". Він вартий того, щоб його побачили якомога більше людей. Не тільки переглянули, але й пронизались, надихнулись, почерпнули внутрішню силу персонажів, почавши цінувати власні можливості.
Початковим задумом було скласти список з трійки стрічок, що найбільше запам'ятались, перше місце якого посідатиме фільм, про котрий, власне, сьогодні і поговоримо. Я і не наважувалась подумати, що якась кінокартина зможе зачепити мене більше, аніж історія про, не побоюсь цього слова, геніального Стівена Хокінга. Проте чим ближче я знайомилась з номінантами, тим краще розуміла, що ні один із кандидатів навіть наближено не стоїть на тому ж рівні, що і картина, знята Джеймсом Маршем. Ні фантастичні пейзажі "Інтерстеллар", ні процес зйомки тривалістю в 12 років "Отроцтва", ні оригінальність "Бердмену", ні яскравість "Готелю "Гранд Будапешт"", ні чудова гра касту "Гра в імітацію". Тому сьогоднішній допис цілком присвячений фільму "Теорія всього". Він вартий того, щоб його побачили якомога більше людей. Не тільки переглянули, але й пронизались, надихнулись, почерпнули внутрішню силу персонажів, почавши цінувати власні можливості.
Номінації:
➤ Кращий фільм
➤ Краща чоловіча роль (Едді Редмейн)
➤ Краща жіноча роль (Фелісіті Джонс)
➤ Кращий адаптований сценарій
➤ Кращий саундтрек
❝
Кордонів не повинно бути у людських прагненнях. Всі ми різні. Яким би злим не здавалося життя, завжди є те, що Ви можете зробити і в чому можете досягти успіху. Поки є життя, є і надія.
Стати заручником свого тіла. Не мати змоги в повній мірі проявити свої відчуття. Змиритись з "хрестом" на кар'єрі, проклинаючи долю та завідуючи колегам. Чи... не здаватись, не опускати руки та продовжувати робити свою справу, незважаючи на всі труднощі, котрі звалюються кожного дня, прагнути до безкінечності, відкинути передбачення лікарів? І таки дійти до своєї цілі, ставлячи нову, бо це далеко не межа. Бо ж кордонів не існує.
Я мало що знаю про самого Стівена Хокінга, стараючись залишити фізику в спогадах про шкільні часи. Та після 2 годин перегляду кінострічки я шалено ним захоплююсь. Неймовірно міцний внутрішній стержень, дитяча усмішка, що трепетно розгортається на обличчі, жага жити й непохитна віра. Які б болісні сюрпризи не готувало йому життя, він завжди зустрічав їх з легкою посмішкою, тримаючи всі страждання всередині. Журитись - точно не про цього чоловіка. Професора. Ось кого потрібно ставити в приклад. Неймовірно сильна особистість, яка заслуговує лише овацій. Дуже мало є подібних людей - сильних духом. Тих, хто може морально піднятись, перетерпіти розчарування, зради, залишатись собою попри все та намагатись насолоджуватись буденністю. Не зачинятись від інших, вішаючи дюжину колодок всередині, не виходячи зі своєї кімнати на поталу депресії, а продовжувати бути повноцінною частиною суспільства, відкрившись Світу та приховувати свої душевні шрами, наче усе гаразд.
Вражає акторська гра Редмейна, котрий мене причарував своїм шармом. Він проробив кропітку роботу, повністю увійшовши в образ. Не повірити було неможливо. Ось хто володіє істинним талантом, кому хочеться кричати "Браво!". Він знайшов ту грань між "не дограв" і "переграв", адже одягнувши подібну роль дуже легко помилитись. Він справився з покладеною на нього величезною відповідальністю. Найбільше хочу, щоб в номінації "Краща чоловіча роль" переміг саме він, адже Едді, як ніхто інший, заслуговує на це. Важка роль і мені, якщо чесно, важко уявити, як можна було так глибоко влитись в ню. Стати Стівеном. Тому для мене це безумовно "Оскар", навіть, якщо результат буде зовсім іншим, у що зовсім не хочеться вірити.
Сюжет акцентується на любовній лінії Стівена Хокінга, як можна здогадатись, і його дружини - Джейн. Знайомство "науки" і "мистецтва", атеїста і тої, що вірить в Бога, чоловіка, що захоплюється космосом і якому пророчать велике майбутнє, і жінки, яка невдовзі стане його опорою. Кажуть, що видатні чоловіки досягли шаленого успіху завдяки своїм дружинам, і дивлячись на "Всесвіт Стівена Хокінга" в цьому переконуєшся. Мені важко уявити, що би я робила на місці Джейн. Була б такою ж сильною, впертою і відданою? Кохала би попри все? Фільм кишить персонажами, на яких хочеться рівнятись. Це одна із довгого переліку причин, чому його варто глянути і переконатись у його надзвичайності самостійно.
Коли Вам здаватиметься, що гірше немає куди, що нічого не вдасться і Ви зробили все можливе, згадайте про Стівена Хокінга. Не буду наводити багато прикладів, думаю, одного буде достатньо. Незважаючи на те, що його тіло було паралізовано, він написав не одну книгу, які стали бестселерами. За допомогою однієї клавіші! Ви пробували написати книгу? Це важка і трудомістка праця, яку далеко не кожен зможе виконати, досягаючи хороших результатів. Він зміг, хоча здавалось, що це неможливо. Та хіба тепер можна вірити в щось "неможливе"? Все залежить лише від нас, наших бажань і старань.
— завжди Ваша,
Аляска.
