ЗНАЙОМСТВО ТРАВНЯ: СТЕША ВИНОГРАДОВА

На моєму шляху зустрічається дедалі більше творчих особистостей, котрі живуть улюбленою справою, вірять, що хобі можна перетворити в головну справу життя, створюють нові цікаві проекти й радо ними діляться. Сьогодні ми потеревенимо з рудоволосою поеткою, блогером і мрійницею - як описує себе сама Стеша. Вона працює над блогом DIALOGUES, де пише про стиль життя, вимальовує словами чарівні вірші й заряджає бажанням наполегливо працювати.

— Як запитувала Мередіт Маран: навіщо ти пишеш?

— Я могла б, звісно, зараз відповісти традиційно - бо не можу не писати. І це буде правдою. Але хочеться якось інакше сформулювати думку. Скажу, що в мені так багато слів, що вони не вміщаються, починають бунтувати і проситися на світ. Їх треба виписувати. Я намагаюся писати про все, що мене тішить, веселить, пригнічує, засмучує, злить. Навіть попри те, що я зареєстрована майже у всіх відомих соц. мережах, багато записів лишаються "поза кадром". То все-таки щось дуже моє, дуже особисте. З класу п'ятого знала, що буду писати, тому щаслива зараз неймовірно, що маю змогу займатися улюбленою справою.

— Як в твоєму житті з'явилася журналістика?

— Я була у восьмому класі і написала свою першу статтю в шкільну газету, потім стала дописувати туди. Я загорілася цією ідеєю, мені подобалося бачити, що мої слова розходяться класами, що їх читають і обговорюють. Через рік наважилася прийти до редактора районної газети з проханням "навчити писати". Я з маленького містечка, не зовсім насиченого подіями, тому писати було важкувато. Василь Васильович виправляв, давав поради і завдання, які часом видавалися мені страшними. Але мене не зламало те, а навпаки дало впевненість у тому, чим хочу займатися далі. По приїзді у Київ стало все навіть легше, я дописувала у різні видання безкоштовно, щоб мати певний досвід.

—Відкрий трішки завісу творчого процесу.

— Для роботи мені потрібна абсолютна тиша, винятком є тексти в блог, які я легко можу писати в якомусь закладі, де говорять люди, грає музика. Але це такий фоновий шум, який терпіти легко, а от звертатися до мене під час роботи не варто. Така вже я. Не можу написати щось відразу. Здавалося б, емоції ще не згасли, чому б не записати їх? Але ні, мені треба переварити інформацію, обдумати. Я намагаюся відразу уявляти зовнішній вигляд остаточного результату з відступами, заголовками, фото. Також я завжди дуже зосереджена, тому часто забуваю про чай чи каву, яка стоїть поруч. Тож у мене не виходить,як на картинках :)
Для блогу усе прописую, промальовую. До кожного посту безліч стікерів і кольорів.

— Що робиш, коли не пишеться?

— Раніше я дуже хвилювалася з цього приводу. Але зараз розумію, що я не машина, а людина. Усім і усьому потрібні перерви. Часом буваєш дуже втомлений, часом дуже розслаблений. Я не вірю в музу, я вірю в важку роботу. Я не маю журналістської освіти, тому багато тонкощів не розумію, вчу сама. Тож коли не пишеться я читаю довідкову літературу, художні книжки, дивлюся фільми або роблю щось в університет. Коли мені конче потрібно написати текст, а не можу, збираюся і йду на вулицю, купую каву і просто дихаю повітрям у найближчому сквері. Це дає мозку змогу відпочити, "подихати". Зазвичай після цього дописати щось не стає проблемою, якщо це робочий матеріал. А текст у блог можна і відкласти, хоч намагаюся цього не робити.

— Книги яких авторів найчастіше зустрічаються на твоїй полиці? Є історії, котрі особливо вразили і досі не забуваються?

— Дуже багато читаю сучасної української літератури і картаю себе за те, що мало знайома з класикою. Якось це виправлю. Зараз читаю "Бойню номер 5" Курта Воннегута. Це хороша історія. Зараз дедалі частіше з'являються мотиваційні книги, біографії різних видатних людей (як от Богдана Гаврилишина чи Джобса). Важко даються жахи, Кінга читаю тільки тому, що подруга систематично мені його дарує. :) Зараз дуже хочу мати на полиці Disney" Д.Стюарт та "Право писать" Дж.Камерон.

— Багато українських сучасників прийшли до популярності та визнання за допомогою соціальних мереж. Проте зараз величезний наплив творчих спільнот, через що досягнути успіху важче. Як гадаєш, спосіб Інтернет-поширення є досі ефективним? Як початківцям перейти на більш суттєвий формат?

— Я не знаю, чи можу давати якісь поради, насправді. Але, так, вважаю, що поки Інтернет-платформа є досить дієвою. Щоправда, для мене Фейсбук є кращим і якіснішим місцем для розвитку свого проекту, наприклад. Там усе цивілізованіше, чи що. У Фейсбуці легше стати популярним, якщо ти просуваєш якісний товар, якісний проект тощо. Натомість ВКонтакте успіху досягають спільноти з цитатами або нецензурного характеру. Відповідно, робимо висновки.

— Якими якостями повинен володіти хороший журналіст?

— Вміння аналізувати, оперативність, відповідальність, хороша пам'ять, уважність. І, звісно, любов до того, що ти робиш. Без цього, гадаю, ніяк.

— Розкажи про свій проект "DIALOGUES", який не так давно стартував.

— DIALOGUES - це персональний блог про життя, радощі, злети, нові проекти,свята, цікаві заклади і людей. Я намагаюся жити яскраво, пізнавати нове місто, яке я вже дуже полюбила і показувати його іншим, ділитися враженнями. По суті, я роблю те ж, що й Ти. Я показую свій світ людям, які у тому зацікавленні. Зараз ми готуємо дуже і дуже багато правді цікавого матеріалу, де я не тільки показуватиму нові місця і події, а й розкажу і покажу кілька своїх секретів. Зараз багато блогів, а мені цікаво брати інтерв'ю у людей не тому, що це зараз модно,а тому, що я так багато цікавого дізнаюся і так багато беру для себе. Саморозвиток - це завжди гарна ідея!
19 травня DIALOGUES святкуватиме 2 місяці роботи, а на півроку ми вже готуємо дещо дуже круте.
Блог - це не робота однієї людини. Наразі це ще програміст Ерік Гураш, Юлія Величко, без якої б не було усіх цих красивих фото. Зараз ми працюємо тільки з одним фотографом, але дуже чекаємо ще на одного, якого я вже давно пригледіла і таки намагатимусь заманити до себе :)

— Тоді з нетерпінням чекатиму! :)
В чому для тебе вимірюється успіх?

— Я дуже скептично ставлюся до усього того, чим сама ж і займаюся. Завжди думаю, що можу робити краще. Можливо, коли я перестану сумніватися, тоді і прийде успіх? Він вже зараз є у мене, бо я відповідаю на запитання для Твого блогу. Він вже зараз є, бо хтось намагається перешкоджати мені, але то не виходить. Кожен сам визначає свої пріоритети, для мене успіхом буде той момент, коли робота, яку я люблю, дасть змогу допомагати власним батькам, буде приносити прибуток тобто. А ще тоді, коли хтось незнайомий пише: "Дякую. Чекаю на новий пост". Це я вже маю, і це щастя.

— Розкажи детальніше про свої творчі плани.

— Зараз я повністю зайнята DIALOGUES. Його розвиток - мій основний стратегічний план :) Я хочу, щоб DIALOGUES не обмежувався тільки Інтернетом, а й "виходив у люди". Тому зараз активно розробляю з знаючими і дуже крутими людьми три маленькі проекти, вже за підтримки блогу. Дуже хочу все розповісти, але не буду, бо сюрпризи і гарна інтрига ще ніколи не були зайвими. Скоро все побачите!

— завжди Ваша,
Аляска.