Чекали, рахували дні, години, скоса поглядали на календар, з бажанням швидше опинитись в червні. І хоча я кожним атомом закохана в холодну снігову пору, обожнюю дощові вечори і мрію не відчувати нестерпну спеку, проте літо асоціюється з відпочинком, і вже за це потрібно його цінувати. З'являється більше вільного часу, який можна використати з користю, забути про турботи й відпочити духовно. Це період привітного вітру, босих ніг в піску, що біля самісінького моря, пікніків під пишною шевелюрою дерев, плетіння вінків з ромашок, лінивих ранків з будильником у вигляді сонячних поцілунків, оберемків польових квітів, довгих посиденьок під зоряним небом у компанії найдорожчих.
Незважаючи на те, що думки зайняті сесію, можна сміливо приступати до складання to-do списку. Хочеться за ці 3 місяці встигнути зробити все, що довго планувалось, обдумувалось та обговорювалось. Я не буду себе завантажувати справами, адже літо - це відпочинок. Планую насолоджуватись своїм нічогонеробленням, але й не хочеться, щоб ці сонячні дні пройшли повз, а були змістовними. Свої увагу та час я зосереджу на пошуку роботи та реалізації проекту. Ці 2 пункти є базовими в моєму списку літніх справ. Окрім того, є ще справи, які я б хотіла бачити на постійній основі протягом спекотних місяців. Власне, про них і поговоримо.
Нічого особливого, а тим паче грандіозного не планую. Хочеться легкості, невимушеності, світла, що ллється зсередини. Не ставлю за мету зробити літо 2015 найкращим, адже в серці досі живе пам'ять про 2013 з розумінням, що найближчим часом ніщо не зможе забрати у нього гілку першості.
Завдяки пішим прогулянкам закохуєшся в своє місто ще дужче. Їздити в переповненому транспорті в спеку схоже на спробу самогубства. Якщо немає куди поспішати, то краще скористатись своїми двома й пройтись, милуючись околицями. Коли поганий настрій, хорошим рішенням буде вийди із дому, побути наодинці зі своїми думками, поспостерігати за прохожими, не поспішаючи обходити вулиці міста, очищаючи тим самим свою свідомість від непотребу. Прогулянки дійсно наводять лад у голові і неодноразово проясняли мені ситуацію, коли все здавалось приреченим.
Так як бігати я не люблю, велосипеда у наявності теж не спостерігається, то година ходьби є найкращою альтернативою. З приятелями, в самотності, з музикою в навушниках, під акомпанування природи, рано вранці, під наглядом місяця... Люблю, коли в місті майже немає людей, вулиці видаються пустинними й можна відчути дотик свободи.
Вчора, в рамках "Слово місяця", я вже згадувала про це. Літо - це необмежена кількість свіжих овочів і фруктів. Це найкращий період, аби перейти чи ж просто спробувати вегетаріанство/веганство/сироїдство, тим самим очистити свій організм від усіляких шлаків. Недавно прочитала книжки про сиру їжу, і те, що раніше здавалось мені диким й незрозумілим, почало вабити. В голові вже відносно давно виношується ідея побути сироїдом протягом одного місяця. Однак глянувши на реальні обставини, розумію, що навряд мені це вдасться. В останній тиждень червня я буду вживати лише термічно необроблені продукти, а опісля маю намір дотримуватись цього хоча б на 70%.
Знаю, буде важно, але й розумію, що це на користь. Головне вистояти морально й не піддатись спокусі. Справді цікаво, скільки я зможу протриматись. Бо тиждень - мінімальна планка. Далі все залежить від мого самопочуття.
З книгами цього року не дуже ладиться. Якщо вірити профілю на livelib, то прочитано всього 24 книги, що наводить на сум, якщо згадувати, що зовсім недавно це була моя місячна норма. Тому літом потрібно поставити собі виклик й вже братись до складання списку книг, які слід прочитати найближчим часом.
Так як погода сприяє проведенню часу на свіжому повітрі, то і свою читалку варто прихопити з собою, вирушаючи на прогулянку. Усамітнитись на лавочці в парку, де оточують лишень дерева й невагомість, зануритись у вигаданий світ, що у твердій обкладинці. Хіба це не схоже на щастя?
На масштабну поїздку я не розраховую, згадуючи як закінчувались раніше бажані подорожі, але за межі міста обов'язково слід вибратись. Неважливо, чи це буде пікнік в лісі, навідування бабусі в селі, знайомство з новим містом у компанії знайомих... Просто хочеться вдихнути глибше, забути про натовп людей у центрі міста, постійну зайнятість й поспіх. Зупинити час для себе та отримувати задоволення від розміреності та нових краєвидів. Бо ж так важливо змінювати інколи декорації навколо, надихатись новими знайомствами та місцями, коштувати смак життя, що відрізняється від звичного.
Коли з'являється багато вільного часу, хочеться використати його корисно для себе, формуючи незабутні враження зі знайомими, розважаючись й наповнюючи будні щирим сміхом. Зі смутком усвідомлюю, що у дорослих - тих, хто давно не думає про турботи в університеті - немає канікул у вигляді 3 місяців. Майже нічого не змінюється у їхньому розпорядку дня. Як би я не хотіла про це думати, але до цієї когорти "дорослих" пора приєднатись і мені, шукаючи постійну роботу. Залишився один екзамен, після якого диплом в руки та вперед у вільне плавання, повністю збудоване з невизначеності й сумнівів.
Власні проблеми поглинають, через що не помічаємо, що відбувається зовсім поряд. Варто ж ділитись, відкриватись та підтримувати тих, хто дорогий серцю. Я люблю усамітнення, але боюсь самотності. Не вмію робити перші кроки, переймаюсь, що набридну, "нав'яжусь", що все значно ускладнює. Але я знаю, що мене оточують ті люди, які все розуміють і вже змирились з моїми "тарганами".
Поки що не знаю, що це за нове захоплення, але впевнена, що воно буде. В потрібний час. Зараз відчуваю тягу до астрономії, і хотілось би ринутись більш глибше в цю тему, однак згадуючи пари астрономії в коледжі, бажання одразу зникає. Ще би хотілось почати вивчати нову мову, бо це мене дійсно захоплює й підштовхує до продуктивності. Але не так давно я взялась за освоєння корейської мови, тому, думаю, буду більш серйозніше нею займатись.
Це літо буде сповненим правильними фільмами, які перевертають щось всередині; книгами, котрі заставляють відправитись в глибокі роздуми на декілька днів; гучною музикою; світанками; проектом і його розвитком; міркуваннями про майбутнє; сонячними ранками, які будуть мотивувати, вбираючи в себе весь негатив; спілкуванням зі своїми людьми, навіть, якщо вони на чималій відстані і немає змоги їх міцно обійняти; безхмарним небом і зеленню навколо.
Нічого особливого, а тим паче грандіозного не планую. Хочеться легкості, невимушеності, світла, що ллється зсередини. Не ставлю за мету зробити літо 2015 найкращим, адже в серці досі живе пам'ять про 2013 з розумінням, що найближчим часом ніщо не зможе забрати у нього гілку першості.
— Піші прогулянки —
Завдяки пішим прогулянкам закохуєшся в своє місто ще дужче. Їздити в переповненому транспорті в спеку схоже на спробу самогубства. Якщо немає куди поспішати, то краще скористатись своїми двома й пройтись, милуючись околицями. Коли поганий настрій, хорошим рішенням буде вийди із дому, побути наодинці зі своїми думками, поспостерігати за прохожими, не поспішаючи обходити вулиці міста, очищаючи тим самим свою свідомість від непотребу. Прогулянки дійсно наводять лад у голові і неодноразово проясняли мені ситуацію, коли все здавалось приреченим.
Так як бігати я не люблю, велосипеда у наявності теж не спостерігається, то година ходьби є найкращою альтернативою. З приятелями, в самотності, з музикою в навушниках, під акомпанування природи, рано вранці, під наглядом місяця... Люблю, коли в місті майже немає людей, вулиці видаються пустинними й можна відчути дотик свободи.
— Сироїдство —
Вчора, в рамках "Слово місяця", я вже згадувала про це. Літо - це необмежена кількість свіжих овочів і фруктів. Це найкращий період, аби перейти чи ж просто спробувати вегетаріанство/веганство/сироїдство, тим самим очистити свій організм від усіляких шлаків. Недавно прочитала книжки про сиру їжу, і те, що раніше здавалось мені диким й незрозумілим, почало вабити. В голові вже відносно давно виношується ідея побути сироїдом протягом одного місяця. Однак глянувши на реальні обставини, розумію, що навряд мені це вдасться. В останній тиждень червня я буду вживати лише термічно необроблені продукти, а опісля маю намір дотримуватись цього хоча б на 70%.
Знаю, буде важно, але й розумію, що це на користь. Головне вистояти морально й не піддатись спокусі. Справді цікаво, скільки я зможу протриматись. Бо тиждень - мінімальна планка. Далі все залежить від мого самопочуття.
— Читання на свіжому повітрі —
З книгами цього року не дуже ладиться. Якщо вірити профілю на livelib, то прочитано всього 24 книги, що наводить на сум, якщо згадувати, що зовсім недавно це була моя місячна норма. Тому літом потрібно поставити собі виклик й вже братись до складання списку книг, які слід прочитати найближчим часом.
Так як погода сприяє проведенню часу на свіжому повітрі, то і свою читалку варто прихопити з собою, вирушаючи на прогулянку. Усамітнитись на лавочці в парку, де оточують лишень дерева й невагомість, зануритись у вигаданий світ, що у твердій обкладинці. Хіба це не схоже на щастя?
— За межі міста —
На масштабну поїздку я не розраховую, згадуючи як закінчувались раніше бажані подорожі, але за межі міста обов'язково слід вибратись. Неважливо, чи це буде пікнік в лісі, навідування бабусі в селі, знайомство з новим містом у компанії знайомих... Просто хочеться вдихнути глибше, забути про натовп людей у центрі міста, постійну зайнятість й поспіх. Зупинити час для себе та отримувати задоволення від розміреності та нових краєвидів. Бо ж так важливо змінювати інколи декорації навколо, надихатись новими знайомствами та місцями, коштувати смак життя, що відрізняється від звичного.
— Час з найближчими —
Коли з'являється багато вільного часу, хочеться використати його корисно для себе, формуючи незабутні враження зі знайомими, розважаючись й наповнюючи будні щирим сміхом. Зі смутком усвідомлюю, що у дорослих - тих, хто давно не думає про турботи в університеті - немає канікул у вигляді 3 місяців. Майже нічого не змінюється у їхньому розпорядку дня. Як би я не хотіла про це думати, але до цієї когорти "дорослих" пора приєднатись і мені, шукаючи постійну роботу. Залишився один екзамен, після якого диплом в руки та вперед у вільне плавання, повністю збудоване з невизначеності й сумнівів.
Власні проблеми поглинають, через що не помічаємо, що відбувається зовсім поряд. Варто ж ділитись, відкриватись та підтримувати тих, хто дорогий серцю. Я люблю усамітнення, але боюсь самотності. Не вмію робити перші кроки, переймаюсь, що набридну, "нав'яжусь", що все значно ускладнює. Але я знаю, що мене оточують ті люди, які все розуміють і вже змирились з моїми "тарганами".
— Нове захоплення —
Поки що не знаю, що це за нове захоплення, але впевнена, що воно буде. В потрібний час. Зараз відчуваю тягу до астрономії, і хотілось би ринутись більш глибше в цю тему, однак згадуючи пари астрономії в коледжі, бажання одразу зникає. Ще би хотілось почати вивчати нову мову, бо це мене дійсно захоплює й підштовхує до продуктивності. Але не так давно я взялась за освоєння корейської мови, тому, думаю, буду більш серйозніше нею займатись.
Це літо буде сповненим правильними фільмами, які перевертають щось всередині; книгами, котрі заставляють відправитись в глибокі роздуми на декілька днів; гучною музикою; світанками; проектом і його розвитком; міркуваннями про майбутнє; сонячними ранками, які будуть мотивувати, вбираючи в себе весь негатив; спілкуванням зі своїми людьми, навіть, якщо вони на чималій відстані і немає змоги їх міцно обійняти; безхмарним небом і зеленню навколо.
— завжди Ваша,
Аляска.
Аляска.
