НАСТРІЙ: ДОЩ

Природа, як і люди, обожнює показувати свій темперамент, приймати несподівані рішення, капризувати й дивувати своєю непостійністю. За секунду її настрій змінюється до невпізнанності, а нам залишається лише пристосуватись й з розумінням спостерігати за мінливістю емоцій.

Похмурі хмари застеляють блакить товстим однорідним шаром, надійно захищаючи сонце; вітер  в мить огортає непривітністю та дражнить гілля дерев; перші дощові краплі просяться на свободу і, після грізних прохань, таки визволяються.
Повітря тим часом радіє, насичуючи околиці небувалою свіжістю та легкістю, що п'янить. Холод навипередки крадеться по шкірі, чим викликає ледь помітні електричні мурашки. Всі довкола відволікаються від своєї буденності, пильно стежачи за раптовою зміною почуттів Світу. Однотонні фасади омиваються, скидають із себе пил минулого та болісні спогади. Місто наче перероджується, а разом з ним і населення. Дихати стало вільніше.


Спекотні літні вечори набувають особливого змісту, коли температура стає по приємному прохолодною. Хочеться жити, любити й вірити.

Це пауза. Час для роздумів, спілкування зі своїми щирими прагненнями та бажаннями. Коли хочеться з'єднатись з природою, вийти з-під надійного даху і, як в дитинстві, з неприхованою радістю підставити обличчя дощу, насолоджуючись такими простими моментами. Дихати і розуміти - ти живий. І це щастя. Кожною клітиною відчувати єднання зі Світом, привітність, безтурботність та ніжність до всього навколо.
Це зцілення.



— завжди Ваша,
Аляска.

Blog Widget by LinkWithin