Більшість звикло розглядати творчість як хобі. "Це не більше, ніж звичайне захоплення, якому присвячуєш вільні вечірні хвилини", - думають вони. Тільки от є ті, для кого бажання створювати і творити знаходиться в пріоритеті. Вони не хочуть чути про звичну "серйозну" офісну роботу, не прагнуть жити шаблонним сценарієм, до якого всі так звикли. "Музо, де твої крила?" якраз для таких людей - творчих. Тих, хто хоче заробляти улюбленою справою, створювати власні проекти, довести скептикам, що маючи нестабільні, як ті вважають, професії, можна спокійно жити, при цьому не лише добре заробляти, але й горіти зсередини, адже займаєшся улюбленою справою. А чи не це головне?
У першій частині Яна Франк докладно розбирає причини, що/хто нам заважає стати на творчий шлях, відкинути страх, невпевненість, сумніви і нарешті почати робити те, що давно планувалося. Головним демотиватором найчастіше стають рідні та близькі. Саме ці люди бажають щастя, успіху і "твердої землі під ногами". Але творчістю, як прийнято вважати, подібного не досягнеш. Занадто хитко, нестабільно, часом не зовсім зрозуміло, та й страшно, бо невідомо. Вони не вірять у цей шлях, не бачать перспектив. Стереотипне мислення нікуди не поділося, і автор наводить приклади думок-кліше, якими багато хто звик керуватися: добре ходити тільки перевіреними шляхами, погано виділятися на фоні інших, не можна високо цінувати свої навички (манія величі, не інакше), недобре бути егоїстом та інше. Ці думки передавалися з покоління в покоління, поки не стали загальноприйнятими нормами, якщо не правилами.
Книга містить в собі поради, як же вирватися зі світу, де хобі не можна вважати покликанням, як дотримуватися власного шляху і слухати свій голос. На сторінках розглянуті різні варіанти, в яких, думаю, можна знайти схожу ситуацію зі своєю особистою. Я знайшла. Міркування Яни Франк дуже мені близькі, вона стала тією самою людиною, яка приходить в потрібний час з дієвими настановами.
Акцент зроблено на тому, як заробляти на своїй творчості. Мене - людину, яку практично не турбує грошова складова - це не відштовхнуло. Навпаки - я почерпнула корисну інформацію, побачила шлях розвитку і перспективне майбутнє. Тут зібрано багато історій, особистий досвід, підтримка і бажання допомогти словом. Для мене ця книга не стала стусаном під зад, після прочитання я не помчала творити... Проте я глибше усвідомила свою правоту в деяких поглядах, відчула, що займаюся правильними речами, зміцнила свої позиції. Можливо багато нового для себе не відкрила, адже тут досить таки стандартні поради, але зате глянула з дальньої відстані на свої тривоги й сумніви. І це допомогло, це виявилося дієвим. У багатьох написаних реченнях я впізнавала себе, свої думки, своїх знайомих. Від цього книга здається ще ближчою і ціннішою.
Нашими головними ворогами є страхи, комплекси, сумніви. Саме вони гальмують процес, віднімають віру у власні сили і направляють до інших берегів. Ми самостійно руйнуємо свою мрію, яку довго плекали і берегли. У друзів/знайомих/рідних немає такого сильного впливу, щоб людина відмовилася і забула про свої прагнення та цілі. Коли дійсно хочеш - робиш, незважаючи ні на що. Для того, щоб стартувати, головне мати віру в свою справу. Вміння, навички, досвід з'являються з часом. Адже кількість переростає в якість. Як стверджує Яна Франк, навіть талант не обов'язковий, аби успішно втілити свої ідеї.
"Муза, де твої крила?" - такий собі посібник, де можна знайти слушні поради, милуватися милими кішками і розчулюватися. Думками, які я винесла для себе і занесла в записник, щоб періодично до них повертатися, наповнюючи себе правильним настроєм, поділюся і тут:
✓ тільки те, що зроблено з непідробною віддачею і цікавістю принесе справжній успіх;
✓для отримання хороших результатів потрібно не шкодувати ні часу, ні сил. А головне - любити свою справу;
✓ основа успіху - регулярність;
✓потрібно поважати свої ідеї, не занижувати самооцінку і не називати власний проект пустощами;
✓ вміння відмовлятися - корисно, особливо коли це стосується нахабства з боку знайомих, які не перестають спихати свої проблеми, завдання і т.д .;
✓ чим більше ми робимо, тим більше встигаємо, тим більше у нас енергії. І навпаки;
✓ не потрібно боротися за щастя з ворогами. Набагато краще показувати свою творчість тим, хто розуміє, вірить і підтримує. Від критики нікуди не сховатися, але потрібно відрізняти конструктивну від негативу, котрий базується на особистих переконаннях і симпатіях;
✓ ідеального моменту для того, щоб почати не існує. Завжди буде багато інших справ і турбот, брак часу, грошей;
✓ те, що зроблено в творчому пориві, не може бути непотрібним чи поганим;
✓ знаходитись в пасивному стані, шукати свою справу, дати собі час на паузу і аналіз бажань - нормально. Не завжди потрібно бути активним, невпинно заробляти, тим самим віддаляючись від обраного шляху щастя і радості;
✓ ніщо не дарма. Всі напрацювання принесли нам користь. Навчання і робота, навіть якщо вони далекі від тематики того, чим хочеться займатися, це досвід і знання, які неодмінно знадобляться пізніше.
— завжди Ваша,
Аляска.
Аляска.
