Читати в парку, в електричці, вдома, в гостях, на гойдалці, в автобусі, на балконі; читати в грозу, в сонячний погодній настрій, в неконтрольовані вітри; читати зранку, не встигши розплющити очі, читати тихими ночами, коли все всередині вже спить, але "ще одна глава!" - ледь не до світанку; читати коли сумно, коли радісно, коли хочеться поговорити, відволіктись, розслабитись. Читати і дихати надрукованим текстом. Липень, як розумієте, був повністю просякнутий книгами.
Неодноразово звертала увагу, що моя віртуальна полиця на livelib дуже рідко поповняється новими обкладинками. Сам сайт почав припадати пилюкою, все ще знаходячись у браузерних закладках. Колись я поглинала книги як ненажера - що не день, то новий сюжет. Тепер все більш сумно. Це відбувається не через брак часу, а відсутність бажання. Останнім часом попадались "не ті" книги. До того ж попередні 2 місяці були присвячені темі харчування, а отже і відповідною літературою. Вже й забула, що означає бути в книжковому запої, не помічати плинність часу, забувати про справи, які забираюсь усі думки. Перенестись в інший вимір і насолоджуватись новими емоціями та відчуттями. Проживати ще одне життя. Вловлювати подібні риси між персонажами і собою, передбачувати кінцівку, а потім дивуватись неочікуваним поворотам, або ж задовольнити своє шосте чуття; закохуватись в героїв чи нарікати на них. Відчувати настрій автора, роздумувати над тим, що він хоче донести тим чи іншим реченням, питати себе: "А що би я зробив у цій ситуації?".
Книги - справжнісіньке диво у палітурці. Вони завжди поряд, вони не зрадять, не скривдять і готові в любу хвилину підставити свої паперові плечі й направити потрібними словами.
— завжди Ваша,
Неодноразово звертала увагу, що моя віртуальна полиця на livelib дуже рідко поповняється новими обкладинками. Сам сайт почав припадати пилюкою, все ще знаходячись у браузерних закладках. Колись я поглинала книги як ненажера - що не день, то новий сюжет. Тепер все більш сумно. Це відбувається не через брак часу, а відсутність бажання. Останнім часом попадались "не ті" книги. До того ж попередні 2 місяці були присвячені темі харчування, а отже і відповідною літературою. Вже й забула, що означає бути в книжковому запої, не помічати плинність часу, забувати про справи, які забираюсь усі думки. Перенестись в інший вимір і насолоджуватись новими емоціями та відчуттями. Проживати ще одне життя. Вловлювати подібні риси між персонажами і собою, передбачувати кінцівку, а потім дивуватись неочікуваним поворотам, або ж задовольнити своє шосте чуття; закохуватись в героїв чи нарікати на них. Відчувати настрій автора, роздумувати над тим, що він хоче донести тим чи іншим реченням, питати себе: "А що би я зробив у цій ситуації?".
Книги - справжнісіньке диво у палітурці. Вони завжди поряд, вони не зрадять, не скривдять і готові в любу хвилину підставити свої паперові плечі й направити потрібними словами.
Коли я була малою, з написаними історіями в мене особливо не ладилось. Першою книгою, яку я повністю прочитала була "Попелюшка", куплена в дитячій поліклініці. Тоді я не розлучалась з нею ні на мить, милуючись мальовничими зображеннями. Ми з мамою любили читати разом, лежачи поблизу. Вона тримала в руках товстий том, я ж - зовсім крихітну казку. Ми перегортали сторінки в унісон. Тоді було так добре, та я не любила читати. Не змінилось це і в школі, де список літератури диктували поважні незнайомці. Я ж навіть не задумувалась, що є інші - більш цікавіші і мої книги. Тому все обходилось короткими переказами. А коли справа доходила до творів по прочитаному, фантазія просиналась і працювала в скаженому режимі.
В коледжі ситуація не особливо змінилась. Але саме в той період в моєму житті появились "Голодні ігри", які стали початком. Я і до того насильно в себе запихала книги, але з ГІ все відбувалось природно і невимушено. Тоді, власне, я і познайомилась з таким жанром, як young adult. І щоб про нього не говорили, саме він був поштовхом, аби детальніше познайомитись з літературним світом. Це вже потім були більш серйозні і дорослі сюжети. Проте і зараз YA я не цураюсь, а періодично читаю. Саме цей жанр найкраще розслабляє і має властивості пігулки від поганого настрою.
Що стосується цього місяця і мого такого собі книжкового забігу, то прочитала я не так багато, як хотілось, але все ж задоволена. Очевидним фаворитом для мене є творіння Надійки Гербіш "Теплі історії до шоколаду". Саме зараз я читаю першу частину, яка зробила можливими шоколадні оповідки. Я зачарована. Поміж рядків згадую свого улюбленого письменника, східного чоловіка з бородою і красивими руками - Ельчіна Сафарлі. У вересні вийде його нова книга, яку не можу дочекатись. Ну от, він заставляє мене з кожним роком дедалі сильніше закохуватись в осінь. Цього місяця я перечитала його "Якби ти знав..." і можу сказати впевнено, що перечитаю усі його книжки. Бо після повторного ознайомлення відкриваються нові думки, деталі - важливі деталі, які не слід собі дозволити пропустити.
Тож липень видався дуже чуттєвим, завдяки Ельчіну і Надійці. Інші ж книги були або дуже дівчачими або дуже мотивуючими. Дуже задоволена цим місяцем. Ще б, все ж було в задоволення і не вимагало багато зусиль (хоча без того не обійшлось, зізнаюсь).
В коледжі ситуація не особливо змінилась. Але саме в той період в моєму житті появились "Голодні ігри", які стали початком. Я і до того насильно в себе запихала книги, але з ГІ все відбувалось природно і невимушено. Тоді, власне, я і познайомилась з таким жанром, як young adult. І щоб про нього не говорили, саме він був поштовхом, аби детальніше познайомитись з літературним світом. Це вже потім були більш серйозні і дорослі сюжети. Проте і зараз YA я не цураюсь, а періодично читаю. Саме цей жанр найкраще розслабляє і має властивості пігулки від поганого настрою.
Тож липень видався дуже чуттєвим, завдяки Ельчіну і Надійці. Інші ж книги були або дуже дівчачими або дуже мотивуючими. Дуже задоволена цим місяцем. Ще б, все ж було в задоволення і не вимагало багато зусиль (хоча без того не обійшлось, зізнаюсь).
Аляска.
