Осінь звикли асоціювати з появою депресії, небажанням бути активним, відсутністю сонячних вібрацій, затяжними дощами, колючими поривами вітру, котрий куйовдить волосся. Хочеться заховати календар якомога далі, аби він не вказував про вересень на вулиці. Ще з періоду пишних бантів і білих колготок цей місяць означав початок навчання. Як би сильно не хотілось залишитись у літній легкості, час рухатись далі, брати певну відповідальність і серйозність на свої плечі замість ранцю. Дехто переступив поріг здобування освіти і вже працює над професійним ростом, а дехто продовжує насолоджуватись статусом учня/студента.
Як би то не було, але осінь - це завжди новий сезон, нова буденність і рутина. То внутрішнє. Щось таке своє і рідне, з мінливим настроєм та яскравими парасолями. Для мене це час діяти. Це наче хороша приятелька квітучої весни, яка мотивує і наповнює енергією, котру хочеться направити у правильне русло. Коли як літо з зимою, якими б далекими і чужими вони б не видавались, розслабляють як фізично, так і душевно.
Рік тому мені вдалось повноцінно зрозуміти й розділити думку улюбленого східного чоловіка - Ельчіна Сафарлі. Для нього осінь являється найбажанішою порою, яка здатна зализати рани, вислухати, як давній приятель, очистити свідомість, шляхом ностальгії та обдумування минулого. Бо ж зцілення приходить через біль. Ті три місяці, від яких тепер відділяють 365 днів, були сповненими новими обличчями, ентузіазмом, розвитком умінь, внутрішнім викликом собі. Я нічого не чекаю від наступних днів/тижнів/місяців, адже очікування - завжди погано. Я готова до нових сюрпризів, неочікуваних поворотів, незнайомців, подій, досвіду, перемог чи падінь.
Час розлучатись із тонкими футболками, ледь відчутними на шкірі сукнями, затемненими скельцями, котрі захищають від сонячного проміння. Шалики, светри та чобітки просять із шафи, щоб про них згадали. Ми маємо змогу спостерігати за усіма 4 душевними станами природи, хіба ж це не щастя? І замість того, щоб жаліти про втрачене, слід навчитись радіти тому, що буде. В цьому дописі я зібрала причини, через які я люблю осінь. Хоча й кохають без причини, але іноді важливо нагадати про позитивні моменти, якими можна буде вдосталь насолодитись упродовж наступних тижнів.
Незважаючи на всю легкість літньої одежі, серцю ближчі широкі светри. зручні штани та грубі шкарпетки, без яких ніяк не вдається заснути навіть у спеку. Мені подобається кутатись у вільні кофти, додаючи тим самим затишку. Тоді стає тепло не лише фізично, але й внутрішньо. Завжди холодні пальці пірнають у довгі рукави в пошуках захисту, поки на кухні гріється чайник.
Занурюйтесь у обійми в'язаного одягу, замінивши яскраву палітру на більш пастельні та спокійні тони. Головний атрибут осені - пальто. Вже заради нього слід стежити за відліком часу до золотавої пори. Обрати свій фасон, колір до лиця, який буде притягувати погляди прохожих, добавити шалик, тим самим створюючи завершеність в образі. Коли комфортно почуваєш себе у вибраному наряді, то додається впевненості. Отож виходьте на вулицю, посміхайтесь незнайомцям, ховайтесь від дощу під накриттям автобусних зупинок, закутавшись у хомут, або ж забігайте у крамнички, заводячи раптові знайомства.
Коли околиці розмальовуються золотими акварелями. червоні плями розквітають серед жовтого буйства, хрустке листя невагомо спадає на асфальтну сірість, а дощові зливи додають відтінку. Так добре увімкнути в плеєрі музику, направивши мелодію через проводи до вух, повільно прогулюватись вулицями, пильно роздивляючись нове вбрання околиць. Все довкола заграє новими барвами, і рідне місто, кожний закапелок якого добре знайомий, надихне своєю незвичністю. Хапайте фотокамеру і ловіть ці миті, котрі пахнуть засушеними травами для чаю; збирайте опале листя, аби засушити гербарій поміж друкованих сторінок книг; розпивайте гарячі напої, сидячи на балконі, коли перед очима оживає справжнісінька картина.
З чим ще може асоціюватись осінь, як не з книгами? Адже це пора самопізнання, розстановки пріоритетів, усвідомлення помилок, приємної ностальгії та бажання відпустити минуле. В цьому найкраще допомагає література, де знайдуться потрібні слова у правильний момент, поради, котрі підштовхнуть до дій. Буває, одне прочитане речення перевертає все з ніг на голову, всередині розквітає прозріння і все наповнюється зовсім іншим сенсом. Саме так пише Ельчін Сафарлі, який асоціюється в мене саме з осіннім періодом. Я неодмінно присвячу повноцінний допис улюбленому східному письменнику, а поки раджу смакувати його творами холодними вечорами.
Літо провокує на активність. Хоча часу стає більше, не завжди вдається його виділити на довгі читання. Коли припікає сонце і думається лиш про те, як поповнити свій водний запас, книги навряд знаходяться в пріоритеті. Мені завжди важко ладилось зі знайомством з написаними історіями влітку. Замість того, щоб силоміць заставляти себе "проковтнути" ту чи іншу книгу, я просто відпускаю цю ідею, знаючи, що восени все беззаперечно зміниться. Тож поповнюю свою книжкову полицю, готуючись не один вечір провести під грубою ковдрою у іншій реальності, коли кімната буде залита світлом від торшера. А поки суворий холод не захопив місто, спішіть у парки, котрі вже вкриваються пожовклим листям. Читати серед таких декорацій - суцільне задоволення.
Яким би похмурим не здавалось небо, віддаючи з себе всю біль та гіркоту, саме дощі пробуджують в мені особливий настрій всередині - щось на кшталт спокою, перемішаного з натхненням. Осінь має "мокру" репутацію, бо ж саме в цей період сезон дощів законний. І немає нічого кращого, ніж зануритись у ковдру, вийти на балкон з чашкою липового чаю, і просто вдихати свіжість повітря. В окремому дописі я писала про магічні властивості зливи, тому серце мовчки тішиться, що тепер із дощем зустрічатимемось частіше. Бо ж він означає усамітнення зі своїми думками, проведення часу з найближчими на кухні (за свічками - коли відключають світло), гортання фотоальбомів і оживання приємних спогадів.
Для мене ніколи не було проблемою сісти та й щось написати. Головне почати, а текст почне народжуватись самостійно - диво, до якого я ніколи не звикну. Однак, останнім часом оце "сісти й почати" стало проблемою. В листопаді, у рамках проекту "NaNoWriMo з Аляскою", будемо вчитись з цим боротись, про що детальніше ближче до початку самого заходу.
Я не можу писати, коли немає відповідного настрою - коли не хочеться. Цей блог я хочу наповнити лише хорошими емоціями, тому принципово не створюю новий документ, коли всередині щось гризе й тримає у негативній тональності. Та частіше вся провина лягає на банальні лінощі, коли відсутній необхідний внутрішній поштовх. І цей поштовх можна створити, гортаючи блоги, котрі зачаровують, спілкуючись з людьми, слова яких можуть спровокувати на дії, чи ж влаштувати редизайн блогу. Коли бачиш нове "лице" вже рідної сторінки, хочеться більше дописувати, ділитись, мотивувати та щиро радіти таким дрібницям.
Новий сезон, котрому часто люблять давати назву "чистого аркуша", теж являється сильним поштовхом діяти. Виникають свіжі ідеї, якими кортить скоріш поділитись, показати іншим, аби ті отримали сильний посил, закладений у самому задумі.
Музика всюди. Мені не вдається проігнорувати цей пункт, та я й і не намагаюсь. Вище можна прослухати декілька композицій, які налаштовують мене на осінню хвилю з легким присмаком суму - приємного суму, який властивий цій порі. Вмикайте, умощуйтесь зручніше, відчувайте шум дерев, які зовсім скоро скинуть свою одежу, аби пізніше відродитись, вдихнути в себе нові сили та енергію. Аби стати краще.
Як би то не було, але осінь - це завжди новий сезон, нова буденність і рутина. То внутрішнє. Щось таке своє і рідне, з мінливим настроєм та яскравими парасолями. Для мене це час діяти. Це наче хороша приятелька квітучої весни, яка мотивує і наповнює енергією, котру хочеться направити у правильне русло. Коли як літо з зимою, якими б далекими і чужими вони б не видавались, розслабляють як фізично, так і душевно.
Рік тому мені вдалось повноцінно зрозуміти й розділити думку улюбленого східного чоловіка - Ельчіна Сафарлі. Для нього осінь являється найбажанішою порою, яка здатна зализати рани, вислухати, як давній приятель, очистити свідомість, шляхом ностальгії та обдумування минулого. Бо ж зцілення приходить через біль. Ті три місяці, від яких тепер відділяють 365 днів, були сповненими новими обличчями, ентузіазмом, розвитком умінь, внутрішнім викликом собі. Я нічого не чекаю від наступних днів/тижнів/місяців, адже очікування - завжди погано. Я готова до нових сюрпризів, неочікуваних поворотів, незнайомців, подій, досвіду, перемог чи падінь.
Час розлучатись із тонкими футболками, ледь відчутними на шкірі сукнями, затемненими скельцями, котрі захищають від сонячного проміння. Шалики, светри та чобітки просять із шафи, щоб про них згадали. Ми маємо змогу спостерігати за усіма 4 душевними станами природи, хіба ж це не щастя? І замість того, щоб жаліти про втрачене, слід навчитись радіти тому, що буде. В цьому дописі я зібрала причини, через які я люблю осінь. Хоча й кохають без причини, але іноді важливо нагадати про позитивні моменти, якими можна буде вдосталь насолодитись упродовж наступних тижнів.
— ОДЯГ —
Незважаючи на всю легкість літньої одежі, серцю ближчі широкі светри. зручні штани та грубі шкарпетки, без яких ніяк не вдається заснути навіть у спеку. Мені подобається кутатись у вільні кофти, додаючи тим самим затишку. Тоді стає тепло не лише фізично, але й внутрішньо. Завжди холодні пальці пірнають у довгі рукави в пошуках захисту, поки на кухні гріється чайник.
Занурюйтесь у обійми в'язаного одягу, замінивши яскраву палітру на більш пастельні та спокійні тони. Головний атрибут осені - пальто. Вже заради нього слід стежити за відліком часу до золотавої пори. Обрати свій фасон, колір до лиця, який буде притягувати погляди прохожих, добавити шалик, тим самим створюючи завершеність в образі. Коли комфортно почуваєш себе у вибраному наряді, то додається впевненості. Отож виходьте на вулицю, посміхайтесь незнайомцям, ховайтесь від дощу під накриттям автобусних зупинок, закутавшись у хомут, або ж забігайте у крамнички, заводячи раптові знайомства.
— КРАЄВИДИ —
Коли околиці розмальовуються золотими акварелями. червоні плями розквітають серед жовтого буйства, хрустке листя невагомо спадає на асфальтну сірість, а дощові зливи додають відтінку. Так добре увімкнути в плеєрі музику, направивши мелодію через проводи до вух, повільно прогулюватись вулицями, пильно роздивляючись нове вбрання околиць. Все довкола заграє новими барвами, і рідне місто, кожний закапелок якого добре знайомий, надихне своєю незвичністю. Хапайте фотокамеру і ловіть ці миті, котрі пахнуть засушеними травами для чаю; збирайте опале листя, аби засушити гербарій поміж друкованих сторінок книг; розпивайте гарячі напої, сидячи на балконі, коли перед очима оживає справжнісінька картина.
— ВЕЧІРНІ ЧИТАННЯ —
З чим ще може асоціюватись осінь, як не з книгами? Адже це пора самопізнання, розстановки пріоритетів, усвідомлення помилок, приємної ностальгії та бажання відпустити минуле. В цьому найкраще допомагає література, де знайдуться потрібні слова у правильний момент, поради, котрі підштовхнуть до дій. Буває, одне прочитане речення перевертає все з ніг на голову, всередині розквітає прозріння і все наповнюється зовсім іншим сенсом. Саме так пише Ельчін Сафарлі, який асоціюється в мене саме з осіннім періодом. Я неодмінно присвячу повноцінний допис улюбленому східному письменнику, а поки раджу смакувати його творами холодними вечорами.
Літо провокує на активність. Хоча часу стає більше, не завжди вдається його виділити на довгі читання. Коли припікає сонце і думається лиш про те, як поповнити свій водний запас, книги навряд знаходяться в пріоритеті. Мені завжди важко ладилось зі знайомством з написаними історіями влітку. Замість того, щоб силоміць заставляти себе "проковтнути" ту чи іншу книгу, я просто відпускаю цю ідею, знаючи, що восени все беззаперечно зміниться. Тож поповнюю свою книжкову полицю, готуючись не один вечір провести під грубою ковдрою у іншій реальності, коли кімната буде залита світлом від торшера. А поки суворий холод не захопив місто, спішіть у парки, котрі вже вкриваються пожовклим листям. Читати серед таких декорацій - суцільне задоволення.
— ДОЩОВІ ВЕЧОРИ —
Яким би похмурим не здавалось небо, віддаючи з себе всю біль та гіркоту, саме дощі пробуджують в мені особливий настрій всередині - щось на кшталт спокою, перемішаного з натхненням. Осінь має "мокру" репутацію, бо ж саме в цей період сезон дощів законний. І немає нічого кращого, ніж зануритись у ковдру, вийти на балкон з чашкою липового чаю, і просто вдихати свіжість повітря. В окремому дописі я писала про магічні властивості зливи, тому серце мовчки тішиться, що тепер із дощем зустрічатимемось частіше. Бо ж він означає усамітнення зі своїми думками, проведення часу з найближчими на кухні (за свічками - коли відключають світло), гортання фотоальбомів і оживання приємних спогадів.
— БАЖАННЯ ДОПИСУВАТИ В БЛОГ —
Для мене ніколи не було проблемою сісти та й щось написати. Головне почати, а текст почне народжуватись самостійно - диво, до якого я ніколи не звикну. Однак, останнім часом оце "сісти й почати" стало проблемою. В листопаді, у рамках проекту "NaNoWriMo з Аляскою", будемо вчитись з цим боротись, про що детальніше ближче до початку самого заходу.
Я не можу писати, коли немає відповідного настрою - коли не хочеться. Цей блог я хочу наповнити лише хорошими емоціями, тому принципово не створюю новий документ, коли всередині щось гризе й тримає у негативній тональності. Та частіше вся провина лягає на банальні лінощі, коли відсутній необхідний внутрішній поштовх. І цей поштовх можна створити, гортаючи блоги, котрі зачаровують, спілкуючись з людьми, слова яких можуть спровокувати на дії, чи ж влаштувати редизайн блогу. Коли бачиш нове "лице" вже рідної сторінки, хочеться більше дописувати, ділитись, мотивувати та щиро радіти таким дрібницям.
Новий сезон, котрому часто люблять давати назву "чистого аркуша", теж являється сильним поштовхом діяти. Виникають свіжі ідеї, якими кортить скоріш поділитись, показати іншим, аби ті отримали сильний посил, закладений у самому задумі.
— ЗАДУШЕВНИЙ ПЛЕЙЛИСТ —
Музика всюди. Мені не вдається проігнорувати цей пункт, та я й і не намагаюсь. Вище можна прослухати декілька композицій, які налаштовують мене на осінню хвилю з легким присмаком суму - приємного суму, який властивий цій порі. Вмикайте, умощуйтесь зручніше, відчувайте шум дерев, які зовсім скоро скинуть свою одежу, аби пізніше відродитись, вдихнути в себе нові сили та енергію. Аби стати краще.
— завжди Ваша,
Аляска
Аляска
